Облік і аналіз і аудит поточних зобов`язань на матеріалах ВАТ СЗКО Молот

Міністерство освіти і науки України

Севастопольський національний технічний університет

Факультет «Економіка і менеджмент»

Кафедра «Облік і аудит»

Допущена до захисту

Зав. кафедрою

__________Лисенко Л.І.

«____»__________ 2002

ДИПЛОМНА

РОБОТА

на тему: Облік і аналіз, і аудит поточних зобов'язань

(На матеріалах ВАТ СЗКО «Молот»)

Студентка групи АУ-

спеціальності 7.050106

Борисова Олена Миколаївна

Керівник

дипломної работи______________________ (доц., к.е.н. Лисенко Л.І.)

Консультант: _________________( ст.преп.Шіпілов Н.Ю.)

Севастополь 2003

ЗМІСТ

З

У ведення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

1 Економічна сутність зобов'язань і політика підприємства в управлінні ними ... ... ... ... ... ....

1.1 Економічна сутність, види, класифікація, оцінка і ціна зобов'язань ... ... ... ... ... ... ... ...

1.2 Огляд сучасних проблем оцінки, обліку та аудиту зобов'язань ... ... ... ... ... ... ... ...

1.3 Нормативно-правова база в управлінні зобов'язаннями підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..

1.4 Характеристика діяльності та фінансового стану ВАТ СЗКО «Молот» ... ... ... ... ... ... ...

2 Облік і внутрішньогосподарський контроль поточних зобов'язань ВАТ СЗКО «Молот»

2.1 Мета, завдання, принципи обліку поточних зобов'язань ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..

2.2 Облік кредитів (позик) ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

2.3 Облік кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..

4. Облік поточних зобов'язань за розрахунками ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..

5. Облік інших поточних зобов'язань ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

6. Внутрішньогосподарський контроль і відображення інформації про поточні зобов'язання у фінансовій звітності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

7. Автоматизація обліку поточних зобов'язань ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..

3 Аналіз стану поточних зобов'язань та оцінка їх впливу на тривалість фінансового циклу

ВАТ СЗКО «М Олот»

3.1 Мета, завдання, джерела інформації, загальна схема та методика аналізу поточних зобов'язань

3.2 Аналіз стану, динаміки і структури поточних зобов'язань ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..

3.3 Вплив оборотності поточних зобов'язань та активів на тривалість фінансового циклу

3.4 Прогнозування рівня кредиторської заборгованості ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..

3.5 Автоматизація аналізу поточних зобов'язань ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

4 Аудит поточних зобов'язань ВАТ СЗКО «Молот»

4.1 Мета, завдання, об'єкти та інформаційна база аудиту поточних зобов'язань ... ... ... ... ... ... ... ...

2. Планування аудиту поточних зобов'язань, розробка загального плану і програми аудиторської

перевірки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

2. Загальна схема проведення аудиту поточних зобов'язань і документування аудиторських доказів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

3. Формування аудиторського висновку та підготовка листа до керівництва ... ... ... ... ... ... ... ...

Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

Список використаних джерел ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..

ВСТУП

Реформи, які охопили останнім часом всі сфери, впритул підійшли до системи бухгалтерського обліку і звітності в Україні. Підлягає перегляду організація бухгалтерського обліку, методика відображення господарських операцій, обсяг і зміст фінансової звітності. Перехід до ринкової економіки, докорінні зміни виробничих відносин у всіх сферах господарювання, створення та розвиток фондового ринку, прагнення до пожвавлення внутрішнього інвестиційного клімату, інтеграція України у світову економіку та залучення іноземних інвестицій викликає необхідність перебудови методологічних, методичних і організаційних принципів і методів ведення бухгалтерського обліку та звітності у відповідності з міжнародною практикою.

У даний момент на Україні розроблена програма реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Розвиток економіки супроводжується еволюцією системи управління, а отже, бухгалтерського обліку, як інформаційної бази керуючої системи.

Общепризнанна доцільність і необхідність задоволення потреб в інформації численних користувачів, забезпечити яку може тільки бухгалтерський облік. Бухгалтерський облік являє собою систему, яка здійснює збір, вимір, обробку, інтерпретацію і передачу інформації про певний господарюючого суб'єкта. Ця інформація дає можливість користувачам приймати обгрунтовані рішення при виборі альтернативних варіантів використання господарських ресурсів підприємства.

Бухгалтерський облік відбиває увесь процес виробництва засобів підприємства, дає можливість прослідкувати за змінами, які зазнають майнові засоби. Враховуючи сукупність затрат, підприємець визначає собівартість виробництва чи мінімум того, що він повинен виручити, якщо не бажає нести збитки. Для чого постійно порівнює собівартість своєї продукції, робіт і послуг з ринковими цінами. Таким чином підприємець контролює продуктивність і прибутковість свого підприємства.

Облікові документи, що формуються в системі фінансового обліку, повинні бути зрозумілі всім учасникам ринкової економіки. Фінансовий бухгалтерський облік поширюється в більшій мірі не на окремі підрозділи підприємства, а в цілому на діяльність підприємства.

Існує кілька груп зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації. Частіше за все станом справ підприємства цікавляться акціонери, інвестори, кредитори, аудитори та інспектори податкових служб.

Підприємства зацікавлені в залученні нових інвестицій для розвитку виробництва і, відповідно, привабливого образу фірми. На підставі фінансового обліку акціонери, інвестори та кредитори визначають прибутковість виробництва і приймають рішення про те, чи варто вкладати в нього свої гроші. На підставі тієї ж інформації аудитори та інспектори податкових служб оцінюють вірогідність розрахунку замовлень, витрат і прибутку, правильність нарахування податків.

Акціонерам та інвесторам важливо знати: наскільки ефективно і прибутково використовується власний капітал власників підприємства, чи потрібні фірмі нові інвестиції або їх обсяг слід зменшити, чи може фірма залишатися прибутковою і за яких умов.

Кредиторів цікавлять питання: чи потрібна підприємству позика і чи здатне воно вчасно виплачувати відсотки за кредит, а потім у строк розплатитися з боргами.

Покупці продукції та клієнти хочуть знати, чи відповідає реклама фірми фактичному стану справ, наскільки обгрунтовані ціни на товари, чи зможе фірма протягом необхідного часу забезпечувати гарантійне і післягарантійне обслуговування.

Постачальникам важливо знати, наскільки стабільна потреба підприємства-покупця в їх продукції. Державні фірми цікавить наскільки повно і правильно визначено прибуток і перелічені податки, чи не порушується антимонопольне та валютне законодавство, не завищується чи вартість тієї продукції і тих послуг, ціни на які регулюються державою.

В економічній літературі питання обліку, аналізу та аудиту зобов'язань висвітлюються досить широко. Так, зокрема, в роботах Завгороднього В.П. «Бухгалтерський облік в Україні», Бутинця Ф.Ф. «Бухгалтерський і фінансовий облік», Сопко В. «Бухгалтерський облік зобов'язань» і т.д.

Знайомство з літературними джерелами дозволило констатувати, що існує багато протиріч у нормативно-законодавчій базі обліку, і питання, пов'язані з урахуванням зобов'язань продовжують активно розроблятися.

Метою даної дипломної роботи є вивчення сутності, методології та організації обліку і контролю поточних зобов'язань на основі вітчизняних і міжнародних стандартів для оцінки системи обліку на базовому підприємстві ВАТ СЗКО «Молот».

Для досягнення даної мети в роботі вирішуються завдання:

• дослідження теоретичних праць вітчизняних і зарубіжних вчених економістів з економічної сутності зобов'язань підприємства та методів управління ними;

• вивчення нормативно-правових документів по об'єкту дослідження;

• вивчення структури і методик оцінки зобов'язань в цілях бухгалтерського обліку;

• вивчення методик обліку операцій з виникнення і погашення зобов'язань;

• визначення впливу обліку зобов'язань на формування об'єктивних даних про фінансовий стан господарюючого суб'єкта при складанні фінансової звітності;

• провести аналіз і дати оцінку політиці управління позиковими коштами на ВАТ СЗКО «Молот»;

• вивчити та провести аудит поточних зобов'язань на підприємстві.

При виконанні роботи використовувалися дані обліку і звітності ВАТ СЗКО «Молот».

Поставлені завдання визначили структуру курсової роботи. Структура роботи представлена ​​трьома розділами і чотирнадцятьма підрозділами, включає один графік і чотири таблиці.

У I розділі розкривається сутність зобов'язань підприємства, як економічної категорії, їх значення і роль в ринковій економіці.

У II розділі розкриваються завдання та функції бухгалтерського обліку як інформаційної системи для прийняття рішень при управлінні зобов'язаннями підприємства, розглядаються організація та методологія обліку та контролю зобов'язань на підприємстві.

У III розділі проводиться аналіз структури і динаміки поточних зобов'язань, визначається вплив кредиторської заборгованості на тривалість фінансового циклу підприємства, розглядається можливість прогнозування рівня кредиторської заборгованості за допомогою економіко-математичного методу;

IV розділ присвячений проведенню аудиту по об'єкту «Поточні зобов'язання».

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ І ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА В УПРАВЛІННІ ІМІ

1. Економічна сутність, види, класифікація, оцінка і ціна зобов'язань

Для здійснення своєї діяльності підприємство повинно мати у своєму розпорядженні певним набором економічних ресурсів (або факторів виробництва) - елементів, використовуваних для виробництва економічних благ, що користуються попитом на ринку. Виникає питання: за рахунок яких джерел з'явилися у підприємства економічні ресурси? Частина цих ресурсів буде надана підприємству (економічному суб'єкту) його власниками. Загальна сума внесених власниками засобів (грошових, матеріальних або нематеріальних) називається власним капіталом. Частина ресурсів вноситься будь-ким, хто не є власником, або вони купуються за рахунок залучених коштів фізичних і юридичних осіб, що вступили з підприємством в кореспондентські зв'язку (кредитори, постачальники і т.д.).

В якості залученого капіталу розглядається заборгованість господарюючого суб'єкта перед фізичними або юридичними особами, тобто зобов'язання фірми у встановлений термін повернути їх власникам (позикодавцями) отримані від них економічні ресурси або їх грошовий еквівалент (за домовленістю сторін), а також належне за це винагороду (якщо таке передбачено угодою). Отже, можна записати: Активи = Власний капітал + Зобов'язання

Зобов'язання - Це джерело залучених коштів, що утворилися в результаті вже що відбулися дій (угод) господарюючого суб'єкта, які служать юридичною підставою для подальших платежів, за товари, надані послуги чи виконані роботи. Суми лівої і правої частин рівняння завжди будуть збігатися, тому що розглядається одна і та ж річ з різних точок зору.

Підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але обмежує темпи свого розвитку і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал. Для покриття потреби підприємства в основних і оборотних фондах в ряді випадків стає необхідно залучення позикового капіталу. Позиковий капітал характеризується наступними позитивними особливостями:

• досить широкими можливостями залучення;

• забезпеченням зростання фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів і зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності;

• більш низькою вартістю в порівнянні з власним капіталом (вилучаються витрати з його обслуговування з оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).

У той же час використання позикового капіталу має наступні недоліки:

• ризик зниження фінансової стійкості та платоспроможності;

• висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку;

• складність процедури залучення (особливо у великих розмірах).

Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак більшою мірою схильна фінансового ризику і загрозу банкрутства.

Всі зовнішні джерела фінансування підприємства потрапляють в одну з двох категорій: фінансування шляхом отримання кредитів (коротко і довгострокових) і випуску цінних паперів. Залучення кредитних ресурсів розширює можливості підприємства, сприяє збільшенню віддачі від власного капіталу. Це властивість позикового капіталу отримало назву ефекту фінансового важеля. Ефект фінансового важеля - приріст до рентабельності власних коштів, одержуване завдяки використанню кредиту, незважаючи на його платність. Як будуть профінансовані (якою буде структура джерел фінансування) основних і оборотних коштів залежить від того, якої політики дотримується підприємство. Якщо власний капітал покриває всю потребу підприємства в оборотних коштах, то така політика називається консервативної - підприємство не ризикує, але рівень прибутковості знижується. Агресивна політика полягає в тому, що підприємство для поповнення оборотних коштів використовує в основному короткострокові зобов'язання, тобто кредиторську заборгованість і короткостроковий банківський кредит, ризик полягає в можливості не привернути вчасно потрібну суму грошей, підприємство може виявитися неплатоспроможним. Існує думка, що оптимальним є фінансування необоротних активів підприємства і десятої частини оборотних активів за рахунок власних коштів.

Макроекономічні фактори, які відбиваються на рівні організації кредитних відносин, пов'язані в першу чергу з необхідністю дотримання базових принципів кредитування (повернення, терміновість, платність, забезпеченість та цільове використання) як обов'язкової умови належної віддачі банківського капіталу за результатами кругообігу промислового капіталу. Заборгованість фірми за зобов'язаннями (постачальникам, банкам, іншим кредиторам, бюджету, власним працівникам тощо) з точки зору майнових позовів розглядається переважно перед майновими правами власників, тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і зобов'язаннями: Власний капітал = Активи - Зобов'язання. Власний капітал, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (далі П (С) БО) - це частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань.

Безпосередня діяльність суб'єктів підприємництва пов'язані з виконанням зобов'язань як внутрішнього характеру між співзасновниками або окремими структурними підрозділами комерційної структури, самої комерційною структурою і її працівниками, так і зовнішнього характеру - з контрагентами, постачальниками та споживачами. Одним з атрибутів економічної кризи в Україні є криза платежів, який супроводжується зростанням дебіторсько-кредиторської заборгованості при розрахунках між суб'єктами підприємницької діяльності, половина якої прострочена. Найбільші борги накопичилися на підприємствах електроенергетики, паливної промисловості та чорної металургії. Склалася ситуація, коли всі, хто працює, повинні один одному великі гроші. І становить цей борг майже 55 млрд. доларів. Особливої ​​уваги потребує феномен заборгованості із зарплати. Невиплата зарплати, її затримки стали нормою. Якщо працівники не забезпечуються сукупністю необхідних благ і послуг для відтворення своєї здатності до праці, відбувається прискорений фізіологічний та інтелектуальний знос людського капіталу, що робить українське суспільство в цілому нестійким, деструктивним, а систему соціально-економічних відносин непрогнозованою.

Публічні зобов'язання виникають між підприємством і державою в особі уповноважених її органів, а також з органами місцевого самоврядування. Для стабілізації фінансової системи держави велике значення має податкова дисципліна, тобто своєчасне і в належних розмірах внесення юридичними та фізичними особами встановлених обов'язкових платежів і зборів до державного та місцевого бюджетів. Через механізм оподаткування витрати суспільства на безробіття, інші соціальні наслідки лягають на підприємство.

Зобов'язання - найпоширеніший вид суспільних відносин, врегульованих нормами цивільного права - цивільних правовідносин. Зобов'язання - правовідносини, в силу яких одна сторона (боржник) зобов'язується вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії, як-то: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 151 «Поняття зобов'язання і підстави його виникнення» Цивільного кодексу України від 18.07.63 р. із змінами і доповненнями станом на 01.07.96). Вимога належного виконання зобов'язань пов'язано з їх сутністю і сформульоване в законі так: зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а за відсутності таких вказівок - відповідно до звичайно ставляться. Термін виконання та спосіб виконання зобов'язань встановлюється законом або договором. За чинним законодавством до способів забезпечення виконання зобов'язань належать: неустойка; заставу; завдаток; порука; гарантія; утримання.

Таким чином, за допомогою зобов'язань, підприємець, раціонально організовуючи свою справу, забезпечує його всім необхідним, реалізує свій товар і виконує виникли внаслідок цього обов'язки перед іншими особами. Як наслідок невиконання зобов'язань господарюючими суб'єктами: диспропорції в економіці країни, істотне уповільнення економічного зростання у 2002 р. (у порівнянні з 2000-2001 рр..). Одним із значних факторів впливу на стан державних фінансів є чинна в країні система державного фінансового контролю, фінансового нагляду та аудиту. Макроекономічний підхід до системи обліку зобов'язань підприємства полягає у визначенні впливу методів подання звітних даних на економічні показники галузі і країни в цілому. Національні економічні цілі вимагають такої бухгалтерської звітності, яка стимулювала б збільшення капіталовкладень під час економічного спаду.

Після з'ясування поняття зобов'язань зупинимося більш докладно на їх структурі, представленої в П (С) БО-11 «Зобов'язання». Природні та соціальні науки для вивчення та ув'язки інформації вдаються до її класифікації. Бухгалтерський облік поділяє зобов'язання підприємства на окремі категорії для забезпечення интерпретованість облікової інформації, яка повинна сприйматися користувачами фінансової звітності для вироблення рішень. Класифікація інформації в балансі повинна відповідати певним цілям, серед яких можна виділити: подання платоспроможності підприємства для кредиторів; опис господарської діяльності підприємства.

Зобов'язання є важливим об'єктом бухгалтерського обліку на підприємстві, елементом виміру фінансового стану підприємства. Згідно з нормативними документами [1]:

Зобов'язання - Це заборгованість підприємства, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Важливою передумовою раціональної організації обліку зобов'язань підприємства є економічно обгрунтована їх класифікація. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (Стандартом) Бухгалтерського Обліку (далееП (С) БО) 11 "Зобов'язання". Відповідно до П (С) БО 11 з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються (додаток) на:

• забезпечення (створюються для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на відповідні цілі);

- Довгострокові (всі, які не є поточними);

• поточні (Які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу);

• непередбачені (які виникли при узгодженні минулих господарських операцій м стануть реальними, якщо відбудеться або не відбудеться в майбутньому одна чи кілька невизначених подій);

• доходи майбутніх періодів (розглядаються як зобов'язання повернути кошти у випадку, якщо не будуть виконані умови угод).

У визначенні моменту виникнення зобов'язання загальним правилом є те, що зобов'язання реєструються в обліку лише тоді, коли здійснена господарська операція, у зв'язку з якою виникає заборгованість. Умови визнання зобов'язань підприємства перед іншими суб'єктами господарювання є єдиними як для міжнародної, так і для вітчизняної практики:

- Зобов'язання має мати місце в цьому і бути результатом минулих фактів господарського життя;

• зобов'язання пов'язано з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків або відповідно до нормальної підприємницькою діяльністю;

• повинно бути виконано неминуче;

• має певний термін виконання, хоча точна дата може бути невідома;

• суб'єкт, щодо якого виникло зобов'язання, повинен бути ідентифікований як окрема особа або група осіб, якщо не в момент прийняття зобов'язання, то в момент його виконання.

Зобов'язання можуть погашатися грошима, іншими активами або послугами, заміною зобов'язання іншим зобов'язанням. В обліку та звітності зобов'язання відображається тільки тоді, коли його оцінка може бути достовірно визначена, а також у разі якщо існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому при погашенні зобов'язання. Коли ресурси і зобов'язання відображаються у звітності про фінансове становище підприємства, то вважається, що вони визнані. Зобов'язання зазвичай оцінюються сумою грошей, яка необхідна для оплати боргу (або вартістю товарів і послуг, які необхідно надати). Серед зобов'язань можна виділити також забезпечення наступних витрат і платежів - це зобов'язання, в яких на дату балансу залишаються невизначеними сума або час погашення.

Забезпечення майбутніх витрат і платежів:

- Забезпечення виплат персоналу (відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати на майбутні виплати персоналу: забезпечення виплат відпусток - сума визначається щомісяця за формулою = (фактично нарахована працівникам заробітна плата * (річна планова сума на оплату відпусток: загальний плановий фонд оплати праці)) + нараховані на суму відпускних обов'язкові соціальні нарахування до відповідних фондів; додаткове пенсійне забезпечення розраховується виходячи з умов конкретних пенсійних програм підприємства);

• інші забезпечення (забезпечення гарантійних зобов'язань - сума коштів, зарезервованих для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, предметів прокату та ін; вона визначається розрахунково; забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію - визначається в сумі прямих витрат за планом реструктуризації, забезпечення виконання зобов'язань за обтяжливими контрактами (контрактами, неминучі витрати з виконання яких перевищують очікувані економічні вигоди від них) - визначається в розмірі різниці між неминучими витратами і очікуваними економічними вигодами);

• цільове фінансування (відображаються кошти цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески юридичних і фізичних осіб).

По термінах погашення зобов'язання поділяються на поточні і довгострокові. Кредиторську заборгованість, яку не планують погашати протягом року або звичайного операційного циклу, відносять до довгострокової:

• довгострокові кредити банку (наводяться суми заборгованості підприємства перед банками за отримані кредити, які можуть бути класифіковані як довгострокові; довгострокові кредити банків як зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вартістю (дисконтируемой сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування ), яка, як очікується буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства); основна сума кредитів наводиться без урахування нарахованих відсотків; монетарні суми зобов'язань, виражені в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату балансу, немонетарні - за курсом на дату здійснення операції, без перерахунку на дату балансу);

• інші довгострокові фінансові зобов'язання (відображається сума довгострокової заборгованості підприємства за зобов'язаннями, пов'язаними із залученням позикових коштів з інших небанківських джерел, на які нараховуються відсотки; інші довгострокові фінансові зобов'язання відображаються в балансі за теперішньою вартістю; в цьому рядку наводяться суми довгострокових виданих векселів, якщо на них нараховуються відсотки);

• відстрочені податкові зобов'язання (відображається сума податку на прибуток, яка буде сплачуватися до майбутніх періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню; відстрочене податкове зобов'язання розраховується за ставками оподаткування, які будуть діяти протягом періоду, в якому буде здійснюватися погашення зобов'язання);

• інші довгострокові зобов'язання (довгострокові векселі видані, якщо за ними не передбачено нарахування відсотків; зобов'язання з фінансової оренди (орендар відображає свої зобов'язання перед орендодавцем за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів; сума визнаного зобов'язання зменшується на суму плати за обладнання, що є частиною орендної плати, яка розраховується як різниця між сумою регулярного орендного платежу (ануїтету) і сумою відсотка (твори орендної ставки відсотка і залишку зобов'язань з фінансової оренди) - розрахунок здійснюється згідно з П (С) БО 14); зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів; зобов'язання по заборгованості з податків та обов'язкових платежів, яка була відстрочена відповідно до законодавства; безвідсоткова фінансова допомога на поворотній основі; інші види довгострокових зобов'язань, на які не нараховуються відсотки).

Згідно з П (С) БО 2, поточні зобов'язання - Зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. Їх відображають у балансі за сумою погашення.

Поточні зобов'язання включають:

• короткострокові кредити банків (відображається сума, отриманих від банківських установ кредитів, які можуть бути класифіковані як поточні, тобто повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати балансу або є кредитними лініями (кредитами «до запитання»); наводиться основна сума кредитів - без урахування нарахованих відсотків - за сумою погашення);

• поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (показується частина довгострокових зобов'язань, для яких протягом 12 місяців з дати балансу настає термін погашення; відображається за сумою погашення);

• короткострокові векселі видані (показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам; у разі, якщо передбачається нарахування відсотків за векселем, у цьому рядку відображається сума без урахування відсотків);

• кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (показується сума заборгованості постачальникам і підрядникам за поставлені товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), виконані роботи та отримані послуги, яка не забезпечена векселями і виникла в результаті основної діяльності);

• поточні зобов'язання за розрахунками:

• з одержаних авансів (відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок майбутніх поставок продукції, виконання робіт (послуг), а також передоплати від покупців або замовників);

• за розрахунками з бюджетом (показується кредитове сальдо відповідних субрахунків - заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства);

• за розрахунками з позабюджетних платежів (показується заборгованість по внесках до позабюджетних фондів, передбачені чинним законодавством);

• за розрахунками зі страхування (відображається сума заборгованості за відрахуваннями до Пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників як кредитове сальдо відповідних субрахунків);

• за розрахунками з оплати праці (відображається заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату, яка нарахована працівникам підприємства);

• за розрахунками з учасниками (відображається заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов'язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу);

• із внутрішніх розрахунків (відображається заборгованість підприємства пов'язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків: операції з дочірніми, асоційованими та спільними підприємствами; операції з господарськими одиницями, виділеними на окремий баланс);

• інші поточні зобов'язання (відображаються суми зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей: заборгованість працівникам підприємства за сумами, виданими в підзвіт - кредитове сальдо рахунка 372; прострочена заборгованість за позиками; суми відсотків, нарахованих за користування ТМЦ, грошових коштів, робіт або послуг, отриманих у кредит, майна, отриманого за операціями з оренди (лізингу); розрахунки з іншими кредиторами за операціями некомерційного характеру, з наймачами квартир, особами, що проживають у гуртожитках житлово-комунального господарства та ін.)

Одним з видів зобов'язань є доходи, отримані авансом (так звані доходи майбутніх періодів). Доходи майбутніх періодів виникають у момент отримання авансів за товари або послуги, реалізація яких буде здійснюватися поступово протягом певного періоду часу:

- Доходи, отримані як авансові платежі за передані у фінансову оренду необоротні активи;

• суми виручки від підписки на періодичні видання;

• виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств.

Важливим питанням є «ціна» різних джерел капіталу. Ціна капіталу - це витрати підприємства, пов'язані із залученням капіталу. Розглянемо особливості оцінки вартості залучуваного підприємством позикового капіталу в розрізі його елементів, наведених на рисунку 1.2.

Малюнок 1.2 Система елементів оцінки позикового капіталу підприємства

Вартість банківського кредиту визначається на основі ставки відсотка за кредит. Вартість позикового капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій, оцінюється на базі ставки відсотка по ній, що формує суму періодичних виплат. Вартість товарного (комерційного) кредиту оцінюється в розрізі двох форм його надання: за кредитом у формі короткострокової відстрочки платежу; по кредиту у формі відстрочки платежу оформленої векселем. Вартість товарного кредиту оцінюється розміром знижки з ціни продукції, при здійсненні своєчасного платежу за неї. Вартість товарного кредиту у формі відстрочки платежу з оформленням векселем формується на тих же умовах, що й банківського, однак повинна враховувати при цьому втрату цінової знижки за своєчасний платіж за продукцію. Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства обліковується за нульовою ставкою, оскільки представляє собою безкоштовне фінансування підприємства за рахунок цього виду позикового капіталу.

У складі поточних зобов'язань підприємства особливе місце займають його зобов'язання перед бюджетом. Сучасним в податковому законодавстві є підхід, який розглядає кожен день прострочення сплати податку як форму кредитування державою підприємства.

Таким чином, для здійснення господарської діяльності кожне підприємство використовує не тільки власні ресурси, але і залучений (позиковий) капітал, розглядаючи свою заборгованість перед фізичними або юридичними особами за використовувані ресурси, як зобов'язання у встановлений термін повернути їх (або їх грошовий еквівалент) власникам (позикодавцями ), а також належне за це винагороду. Зобов'язання є важливим об'єктом бухгалтерського обліку на підприємстві, елементом виміру фінансового стану підприємства. Підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, проте, в деякій мірі збільшує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (зростаючі в міру збільшення питомої ваги позикових коштів у загальній сумі використовуваного капіталу). З урахуванням джерел залучення капіталу на підприємство, з метою бухгалтерського обліку П (С) БО 11 дає класифікацію зобов'язань (додаток) і виділяє особливості класифікаційних груп:

• довгострокові (зобов'язання, які будуть погашені протягом терміну, що перевищує операційний цикл підприємства або дванадцять місяців, починаючи з дати балансу);

• поточні (зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу);

• забезпечення (зобов'язання, в яких на дату балансу залишаються невизначеними сума або час погашення);

• невизначені (виникли при узгодженні минулих господарських операцій та стануть реальними, якщо відбудеться в майбутньому невизначена подія);

• доходи майбутніх періодів (розглядаються як зобов'язання повернути кошти у випадку, якщо не будуть виконані умови угод).

Залежно від терміну погашення зобов'язання поділяються на два види: довгострокові і короткострокові. Крім того, зобов'язання поділяються на дві групи: чітко визначені (коли відома сума і термін погашення) та можливі (коли сума і термін погашення залежать від здійснення або нездійснення одного, або кількох подій у майбутньому). До першої групи відноситься кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги), зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з працюючими по оплаті праці, кредиторська заборгованість за векселями виданими, кредиторська заборгованість перед банкамі.Ко другої групи належать такий вид зобов'язань як забезпечення. Оцінка зобов'язань підприємства в процесі звичайної діяльності відображена в таблиці 1.1. З урахуванням оцінки вартості окремих складових елементів позикового капіталу і питомої ваги кожного з цих елементів у загальній його сумі може бути визначена середньозважена вартість позикового капіталу підприємства. Більшість зобов'язань фіксується договором.

Таблиця 1.1 Оцінка зобов'язань в балансі

2. Огляд сучасних проблем оцінки, обліку та аудиту зобов'язань

У період переходу економіки України до ринкових відносин, що характеризується пошуком оптимальних економічних рішень, виникає необхідність удосконалювати організаційні, історичні та законодавчі нормативи бухгалтерського обліку. 28 жовтня 1998 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 1706, яким затверджено програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням Міжнародних стандартів. Вивчивши нормативно-правові документи та різні публікації з теми реформування бухгалтерського обліку в Україні з метою його відповідності Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку та вимогам ринкової економіки, можна помітити, що деякі економісти, зокрема автори публікацій в газеті «Бухгалтерія», журналу «Бухгалтерський облік і аудит », відзначають, що ці документи потребують подальшої доробки та узгодження. П (С) БО не збігаються за структурою і змістом з МСБО і це дає підставу окремим експертам (переважно західним) стверджувати про невідповідність бухгалтерського обліку в Україні міжнародним стандартам. У відношенні обліку зобов'язань І. Губіна [38] зазначає надмірну лаконічність П (С) БО 11 і жалкує, що загальним методологічним підходам до визначення зобов'язань та їх визнання в П (С) БО 11 не приділено достатньо уваги. Об'єднавши чотири міжнародні стандарту, що займають значний обсяг, вітчизняний стандарт скромно вмістився на чотирьох сторінках машинописного тексту. Практика застосування нового Плану рахунків на досліджуваному підприємстві свідчить, що в межах нової системи рахунків неможливо отримати всі показники, необхідні для прийняття управлінських рішень, отже, слід переглянути його зміст. Задоволення інтересів однієї групи користувачів облікової інформації неможливо за рахунок обмеження інтересів інших користувачів. Наприклад, поняття «дивіденди» різні нормативні акти трактують по своєму (ст.10 Закону «Про товариства», п.1.9.ст.1 Закону «Про прибуток», п.14 П (С) БО 15) і між ними є істотні відмінності. При цьому для оподаткування потрібно керуватися Законом «Про прибуток», а для обліку національними стандартами. Застосування П (С) БО призводить до збільшення розбіжності між податковим і бухгалтерським трактуванням і відображенням одних і тих же об'єктів, тоді як у відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі види звітності повинні базуватися на даних бухгалтерського обліку. Це призводить до збільшення обсягів роботи бухгалтерів і зростанню їх «психологічного» напруги щодо очікуваних санкцій за можливі помилки і неузгодженість. Основна причина відділення податкового обліку від бухгалтерського - момент відображення валових доходів та валових витрат для цілей оподаткування не завжди збігається з моментом виникнення (визнання) бухгалтерських доходів і витрат. Складна система обліку авансів і операцій з суб'єктами підприємницької діяльності, що не мають статусу платника податку на загальних умовах; впровадження додаткової громіздкої документації з обліку ПДВ значно збільшує витрати на ведення обліку на підприємстві. Найбільшим недоліком є те, що результати, виявлені за даними податкового обліку, можуть значно відхилятися від реальних фінансових результатів діяльності підприємства за даними фінансового обліку. Це ускладнює роботу бухгалтера та аудиторських фірм. Міністерство фінансів України як орган державного регулювання прагнуло за допомогою П (С) БО 17 «Податок на прибуток» перекинути місток через прірву бухгалтерського та податкового обліку. За Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства роль містка покликані виконати такі рахунки: 98 «Податок на прибуток», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 17 «Відстрочені податкові активи» (ВПА), 54 «Відстрочені податкові зобов'язання »(ВПЗ). Як бачимо, замість двох рахунків, які використовувалися раніше («Розрахунки з бюджетом» і «Використання прибутку»), тепер необхідно використовувати, як мінімум 4 рахунки. Поняття ВПА і ВПЗ, і поняття тимчасових різниць в стандарті має досить складне формулювання, поняття постійних різниць зі стандарту виключено, однак, це не означає, що вони фактично не існують. Тема зниження податкового навантаження на доходи громадян і спрощення шкали оподаткування активно обговорюється в економічних колах. У України 22.05.2003 р. було прийнято закон «Про податок не доходи фізичних осіб», що встановлює єдину ставку 13%, що дозволить знизити податкове навантаження, а також позбавить більшість громадян від необхідності подання декларації за підсумками календарного року. Сучасний стан справ у сфері оподаткування в Україні економісти оцінюють як кризовий. Причина в тому, що законодавчо затверджені норми оподаткування часом суперечливі, діюча податкова система характеризується неузгодженістю і суперечливістю окремих податкових законів і нормативних актів інших галузей права, зайвої податковим навантаженням на платників, з одного боку, і безсистемним і невиправданим наданням пільг - з іншого. Пріоритети та кількісні параметри бюджетно-податкової політики повинні формуватися на основі загальної економічної стратегії і можливостей її максимально ефективної реалізації. Досягнення відповідності між інтересами держави, вітчизняних товаровиробників і всіх верств населення України - таке головне напрямок вирішення протиріч, які виникають сьогодні у податкових відносинах.

Таким чином, все це разом і обумовило необхідність реформування податкової системи України шляхом створення єдиного всеохоплюючого Податкового кодексу. Ситуація може бути виправлена ​​лише шляхом прийняття такого податкового законодавства, яке спочатку було б орієнтоване на формування податкових показників, виходячи з даних бухгалтерського обліку, що, власне, і передбачено статтею 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

2. Нормативно-правова база управління зобов'язаннями підприємства

На вибір схеми фінансування та конкретних джерел формування капіталу підприємства впливає ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів. Одним з цих факторів є організаційно-правова форма підприємства. Принципи формування статутного капіталу акціонерних товариств регламентуються Законом України № 1576 «Про господарські товариства». Керуючись іншими факторами (галузеві особливості операційної діяльності підприємства; розмір підприємства; вартість капіталу, який залучається з різних джерел тощо), підприємства в сучасних умовах господарювання систематично залучають позикові кошти. Питання щодо організації та ведення обліку зобов'язань розглядаються у таких національних основоположних документах, що регулюють порядок організації та ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності:

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV - передбачає загальні поняття, визначення термінів, визначає мету бухгалтерського обліку та фінансової звітності - надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; визначає основні принципи, на яких базується бухгалтерський облік та фінансова звітність, визначає організацію та ведення бухгалтерського обліку, загальні вимоги до складання фінансової звітності в Україні. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі - П (С) БО) 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 - дає класифікацію зобов'язань на довгострокові і поточні. Визначає умови їх відображення в балансі. Розкриває зміст статей балансу, в тому числі - за зобов'язаннями.

П (С) БО 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 - розкриваються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її відображення у фінансовій звітності. Передбачає визначення термінів:

П (С) БО 12 «Фінансові інвестиції» - наводиться визначення теперішньої вартості довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки.

П (С) БО 14 «Оренда» - наводиться порядок оцінки мінімальних орендних платежів з обліку зобов'язання орендаря по фінансовій оренді.

П (С) БО 17 «Податок на прибуток» - стандарт визначає умови визнання зобов'язань підприємства з податку на прибуток, їх оцінку і відображення у фінансовій звітності.

Універсальної правовою нормою для врегулювання широкого кола зобов'язань є цивільно-правовий договір, який отримав назву господарського. З метою залучення позикових коштів складається кредитний договір між установою банку і підприємством. В даний час найбільш поширеним видом отримання підприємством кредиту в Україні є банківський кредит. Порядок документального оформлення кредитування регламентується Положенням «Про кредитування», затвердженому постановою Правління Національного Банку України № 246 від 28.09.95 р., Цивільний кодекс України, ст.3, 90, 380 і ін Чинне законодавство України забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних капіталів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

Порядок розрахунків за допомогою векселів регламентується Законом «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001; «Положенням про простий і перекладному векселі», затвердженому постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.37; Постановою Верховної Ради України «Про застосування векселів в господарському обороті України» від 17.06. 92, Указом Президента України «Про розширення сфери обігу векселів» від 26.07.95, листом Мінфіну України «Про бухгалтерський облік вексельного обігу» від 12.08.92 № 18-4116 (з наступними доповненнями і змінами) та листом ДПА України від 17.01.97 № 15-0214 (10-372).

Різновидом позикового капіталу за своїм економічним змістом є: заборгованість по оплаті праці, заборгованість по перерахуванням у бюджетні та позабюджетні фонди та інші види нарахувань у складі внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства. Трудові відносини працівників на підприємствах усіх форм власності регулюються законодавчими актами з праці і соціальних питань, а також установчими документами підприємства та колективним договором. Право на працю та винагороду за нього закріплено Конституцією України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вимірі, яке, згідно з трудовою угодою, власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території Україні. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, місцевих бюджетів і державні цільові фонди визначається відповідно до законів України. Прибутковий податок з доходів громадян утримується згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 № 13-22 та Інструкцією про прибутковий податок з громадян від 21.04.93 № 12, а також Законом України від 13.02.98 № 129 «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України« Про прибутковий податок з громадян »від 26.12.92 № 13-22 та Законом України від 23.03.99 № 539-XIV« Про внесення змін до деяких законодавчих актів України ». Об'єктом оподаткування доходів громадян є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, одержаний з усіх джерел. Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженими постановою Верховної Ради України від 14.01.98 № 16/98, визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, втрати працездатності, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків. Порядок нарахування, витрачання та обліку розрахунків по збору на державне обов'язкове соціальне страхування регламентується Законом України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26.06.97 № 402 (із змінами), Інструкцією про порядок нарахування, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування України від 26.08.99 № 11, Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про здійснення збору на соціальне страхування на випадок безробіття» від 03.10.97 № 4. Порядок нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування регламентується Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою ВРУ від 26.06.97 № 400 (з наступними змінами та доповненнями), Законом України від 22.10.98 «Про внесення змін до Закону Україна «Про збори на обов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходжень до Пенсійного фонду України від 03.06.99 № 4 - 6. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачені добровільні внески на пенсійний рахунок працівника, який відкривається в межах пенсійних планів уповноваженому банку підприємством-роботодавцем. Джерела цільового фінансування і цільових надходжень та їх використання регламентуються відповідними урядовими постановами і нормативними документами, зокрема, листом Мінфіну України від 28.1.92 № 18-412 «Про бухгалтерський облік окремих господарських операцій», наказом Мінфіну України від 14.12.99 № 298 « Про порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги »та ін

З введенням в дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283 з'явилося поняття податкового обліку. Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися лише цим Законом. Порядок складання Декларації про прибуток підприємства регламентований наказом ДПА України від 21.01.98 № 37 (з подальшими доповненнями та змінами). До складу податкової звітності входить також Податкова декларація з податку на додану вартість, яка подається платником не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним періодом незалежно від того, виникло у платника в звітному періоді податкове зобов'язання чи ні. Порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ регламентується наказом ДПА України від 30.05.97 № 166 (з доповненнями та змінами, внесеними наказом від 23.10.98 № 499). На території України, відповідно до міжнародних норм справляння ПДВ, введена спеціальна реєстрація платників ПДВ у державній податковій адміністрації за місцем їх знаходження з метою отримання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та індивідуального податкового номера платника ПДВ.

Акцизний збір в Україні був введений одночасно з податком на додану вартість на підставі Закону України від 18.12.91 р. «Про акцизний збір», декрету Кабінету Міністрів України № 18-92 від 26.12.92 р. «Про акцизний збір». Відповідно до декрету - Інструкція про порядок нарахування і сплати акцизного збору, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України № 24 від 22.06.93 р.

Першого квітня 2001 року введено в дію Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 - III від 21.12.2000р.

2. Характеристика діяльності та фінансового стану ВАТ СЗКО

«Молот»

Відкрите акціонерне товариство севастопольський завод комунального устаткування "Молот" має свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, видане Севастопольською державною адміністрацією. ОАОСЗКО "Молот" включено в єдиний державний реєстр підприємств та організацій України. Форма власності - колективна. Господарська діяльність за Статутом - виробництво і ремонт комунального обладнання.

Завод заснований в 1924 році. Стратегічною метою діяльності є заняття свого сектору на внутрішньому ринку послуг з ремонту й виробництва відцентрових свердловинних електронасосних агрегатів для води, освоєння нових типів продукції (суднових і шахтних насосів, водоумягчітелей). Область застосування - водопостачання промислове та побутове, зрошення сільськогосподарських угідь, видобуток нафти і газу. Завод здійснює зовнішньоекономічну діяльність, виконуючи замовлення для підприємств Туркменії та Росії. Найбільш ефективним способом реклами про діяльність підприємства вважається розташування інформації в інтернеті. Розглянемо баланс ВАТ СЗКО «Молот» за 2002р. (Додаток).

Оцінка фінансового стану - це розгляд кожного показника, отриманого в результаті фінансового аналізу, з точки зору відповідності його фактичного рівня нормальному для даного підприємства рівню, ідентифікація фактів, що вплинули на величину показника і визначення необхідної величини показника на перспективу та способів її досягнення. Аналіз фінансового стану підприємства найчастіше здійснюють за такими напрями оцінки: майновий стан підприємства; ліквідності активів і платоспроможності підприємства; показників фінансової незалежності та структури капіталу; показників прибутковості і рентабельності підприємства; показників ділової активності; ринкової активності.

Підготовчий етап економічного читання балансу дав можливість перевірити правильність складання балансу формально і по суті. Валюта балансу підрахована вірно і сума розділів активу дорівнює сумі розділів пасиву. Статті балансу заповнені у відповідності з даними оборотно-сальдової відомості. Експрес - аналіз балансу дозволяє розрахувати показники фінансового стану ОАОСЗКО «Молот» (додаток).

Порівняння темпів зростання обсягів майна, джерел і валюти балансу дозволяє зробити висновок, що сума по рядку 080 «Усього по розділу I» (Необоротні активи) підприємства зменшилась за рахунок збільшення зносу основних засобів і нематеріальних активів, сума по рядку «Усього за розділом II» (Оборотні активи) зросла за рахунок зростання грошових коштів та виробничих запасів підприємства, що є позитивною тенденцією. Валюта балансу на кінець звітного періоду збільшилася в порівнянні з початком на 612,1 тис. грн. Проведемо вертикальний аналіз балансу, порівнюючи вагу структурних змін в порівнянні з сумою балансу по активу і пасиву у відсотках.

Таблиця 1.2 Вертикальний аналіз балансу

Оцінка змін значень валюти балансу, підсумків розділів, груп статей і окремих статей на кінець періоду в порівнянні з початком періоду називається горизонтальним аналізом балансу. Зростання показника «Сума наявних у підприємства господарських та грошових коштів» (валюта балансу) свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства. У структурі активів найбільшу питому вагу займають необоротні активи (50,7%), що говорить про «важку» структуру активів (понад 40%). При цьому в порівнянні з попереднім звітним періодом частка необоротних активів підприємства знизилася на 9,3%, такі зміни сприяють прискоренню оборотності. Наявність і збільшення в складі активів підприємства нематеріальних активів побічно характеризує обрану підприємством стратегію як інноваційну. Аналізуючи майновий стан підприємства, необхідно також оцінити стан використовуваних основних засобів. Для цієї мети розраховується показник придатності основних засобів (додаток). За аналізований період відбулося зниження цього коефіцієнта на 2% (41% - 43%). Стан основних засобів підприємства не дуже хороше, тому що знос складає 43%.

Активи підприємства досліджуються з точки зору їх ліквідності. Оцінка ліквідності показує здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі погасити короткострокову кредиторську заборгованість. Коефіцієнт загальної ліквідності на початок періоду 0,76 на кінець - 0,79 (норма 1 - 2). Позитивним моментом є збільшення цього коефіцієнта на 0,03. Коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок і на кінець періоду 0,01. Закордонними експертами визначено нижню межу цього показника, який дорівнює 0,2, тобто 20% грошових коштів підприємство має фактично вилучити зі свого обороту і, як наслідок, менш ефективно використовувати свої оборотні активи. За умови нормальної, стабільної роботи підприємства і якісного управління фінансами коефіцієнт абсолютної ліквідності може наближатися до 0. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності показує, що стан ліквідності на кінець звітного періоду критичний.

Оцінка показників фінансової незалежності та структури капіталу показала, що коефіцієнт незалежності знизився (від 0,48 до 0,37). Цей коефіцієнт характеризує частку власних коштів (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність, критичне мінімальне значення його дорівнює 0,5. Показник «Чистий оборотний капітал» відображає ситуацію, коли всі оборотні активи підприємства «Молот» сформовані за рахунок залученого капіталу. Коефіцієнт концентрації власного капіталу показує частку коштів власників у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства і характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок власних коштів. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільно і незалежно від кредиторів підприємство. Згідно з Методикою № 81, з Методикою № 22, розроблених в Україну для аналізу фінансового стану підприємства, становище підприємства вважається стійким, якщо цей коефіцієнт становить не менше 50%. Для досліджуваного підприємства цей коефіцієнт за півріччя зменшився на 11% і склав 37%.

Рентабельність - це показник, що характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - відносний показник, що прирівнює отриманий ефект з витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту. Рентабельність сукупного капіталу, рентабельність власного капіталу для ВАТ СЗКО «Молот» на 2002 рік це негативна величина, тобто кожна інвестована грошова одиниця приносить збиток.

Таким чином, фінансовий стан аналізованого підприємства в 2002 році можна оцінити як нестійкий і критичний.

2. Обліку та внутрішньогосподарського контролю ПОТОЧНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ВАТ СЗКО «МОЛОТ»

1. Мета, завдання та принципи обліку поточних зобов'язань

Метою ведення бухгалтерського обліку зобов'язань і відображення їх у фінансовій звітності є надання користувачам (як внутрішнім, так і зовнішнім) для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Зовнішні користувачі бухгалтерської інформації: комерційні партнери, включаючи постачальників товарів у кредит і клієнтів, які купують товари або послуги (постачальники повинні знати про можливість підприємства виплачувати борги, а клієнтам необхідна впевненість, що підприємство є надійним джерелом поставок і найближчим часом не припинить свого існування ); інвестори і кредитори підприємства, до яких належать банки, що дають підприємству кредит або здійснюють довгострокове фінансове інвестування (банку необхідні гарантії, що підприємство оплатить відсотки за кредит і в кінцевому підсумку поверне його в обумовлений строк); податкові служби; фінансові аналітики, які використовують інформацію для своїх клієнтів або для всього суспільства (наприклад, біржових брокерів необхідна інформація для того, щоб порадити інвесторам, у чиї цінні папери вкладати гроші). Зовнішні користувачі бухгалтерської інформації (банки, постачальники та ін) оцінюють зміну частки зобов'язань (позикових коштів) підприємства в загальній сумі джерел коштів з точки зору фінансового ризику при укладанні угод.

Внутрішніх користувачів цікавлять наступні моменти: вибір постачальника (в даному випадку повинні прийматися до уваги: ​​солідність постачальника, можливість встановлення довгострокових відносин, варіабельність у встановленні фінансово-розрахункових відносин, наявність різних схем поставки сировини і матеріалів, середня тривалість поставки і т.д.) ; контроль своєчасності розрахунків (як правило, перевищення граничного терміну оплати поставлених сировини і матеріалів призводить до штрафних санкцій); вибір моменту розрахунку з конкретним кредитором в конкретній ситуації (у переважній більшості випадків постачальники сировини, природним чином зацікавлені в прискоренні оплати, пропонують знижку з відпускної ціни за умови щодо швидкої оплати; таким чином, перед підприємством виникає дилема - скористатися знижкою чи одержати додаткове джерело фінансування). Інтерес внутрішніх користувачів пов'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. Основними критеріями вибору є ступінь ризику, ціна того чи іншого джерела фінансування, умови його використання, термін сплати боргу та ряд інших.

Основні завдання обліку зобов'язань:

• правильне документальне оформлення;

• формування повної достовірної інформації про виникнення і терміни погашення зобов'язань для оперативного керівництва господарськими процесами і виконання (користуючись показниками поточного обліку і звітності, керівництво підприємства контролює раціональність використання господарських ресурсів, рентабельність (тобто одержання прибутку, достатнього для залучення й утримання вкладеного капіталу) , ліквідність (достатності коштів для погашення заборгованості за зобов'язаннями), отримує іншу ділову інформацію, а також здійснює планування і прогнозування діяльності підприємства;

• забезпечення контролю за виконанням зобов'язань згідно із затвердженими графіками і нормам;

• своєчасне запобігання негативних явищ фінансово-господарської діяльності (претензії контрагентів, неустойки, штрафи, пені й інші фінансові санкції), та мобілізація внутрішніх ресурсів (контроль);

• забезпечення достовірних даних для аналізу ефективності використання позикових коштів.

Бухгалтерський облік зобов'язань та їх відображення у фінансовій звітності на підприємстві будуються на наступних основних принципах:

• обачності (згідно з принципом обачності та повного висвітлення, методи оцінки застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань; зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення; дотримуючись принципу обачності, підприємство визнає у своєму балансі гарантійне зобов'язання з реалізованої продукції (тобто враховуються не тільки реальні, а й потенційні збитки));

• повного висвітлення (згідно з цим принципом фінансова звітність не обмежена балансом і звітами, але містить примітки, які надають інформацію та додаткові пояснення до окремих статей звітів по об'єкту зобов'язання (строки, суми погашення зобов'язань, оголошення дивідендів по акціях);

• автономності (банківські рахунки підприємства і його засновників, а також їх відповідальність за зобов'язаннями, повинні бути розділені; фінансової звітності передбачено лише відображення зобов'язань власників за внесками до статутного капіталу та зобов'язання перед власниками у вигляді відсотків, дивідендів тощо);

• безперервності (оцінка поточних зобов'язань підприємства виходить з принципу безперервності діяльності, який передбачає, що діяльність підприємства продовжуватиметься надалі);

• нарахування та відповідності доходів та витрат (результати господарських операцій визнаються тоді, коли вони відбуваються, а не тоді, коли виходять або виплачуються грошові кошти, і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності тих періодів, до яких вони належать; завдяки цьому принципу користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язаних з виплатою або отримання грошових коштів, а й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому; така інформація щодо минулих операцій найбільш корисна для прийняття користувачами економічних рішень);

- Єдиного грошового вимірника (що стосується валюти, в якій оцінюється заборгованість, то відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають звітність в єдиному грошовому вимірнику (в грошовій одиниці України));

• періодичності (для підготовки бухгалтерської інформації вся діяльність підприємства, в тому числі і розрахунки за зобов'язаннями, поділена на періоди).

Пунктом 2 ст.3 «Закону про бухгалтерський облік в Україні» визначено, що «бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який, ведеться підприємством. На даних бухгалтерського обліку грунтуються податкова, фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Процес виробництва складний і багатогранний, тому для його обліку потрібно ведення великої кількості різних документів. Схема документообігу з обліку зобов'язань наведена у додатку.

Для обліку поточних зобов'язань у Плані рахунків передбачено клас 6 з однойменною назвою «Поточні зобов'язання», їх класифікація наведена в П (С) БО 11. Для правильної організації обліку зобов'язань важливе значення мають їх класифікація та оцінка. Організація бухгалтерського обліку поточних зобов'язань буде розглядатися на прикладі ВАТ СЗКО «Молот».

Таким чином, метою ведення бухгалтерського обліку зобов'язань є надання інформації користувачам: зовнішнім - для оцінки частки позикових коштів підприємства в загальній сумі джерел коштів з точки зору фінансового ризику при укладанні угод; внутрішнім - для вибору альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства.

Відповідаючи потребам суспільства в одержанні фінансової інформації, бухгалтерський облік зобов'язань підприємства грунтується на принципах, які дозволяють цю потребу задовольнити. Технологія обліку і використовувані облікові регістри, і система контролю поточних зобов'язань на базовому підприємстві ВАТ СЗКО «Молот» повністю відповідає чинним нормативним документам, які регламентують порядок і методологію обліку.

2. Облік кредитів (позик)

Одним із способів (джерел) поповнення оборотних коштів (основних ресурсів будь-якого бізнесу) є отримання кредиту чи позики.

Короткострокові позики - позики позикодавців, крім банків (всередині країни і за кордоном), отримані на строк не більше одного року. Згідно з Цивільним кодексом України (гл.32 ст.374) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Підставою для відображення операції позики в обліку є, отримання грошей або товарів після підписання договору. Приклад відображення в обліку - таблиця .10. Найбільш прийнятною формою допомоги підприємству, з точки зору оподаткування, є договір позики в грошовій формі.

Короткострокові кредити - позики, отримані на строк не більше одного року. Види кредитів, які можуть бути отримані підприємством: банківський кредит - надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах передбачених кредитним договором; комерційний кредит - економічні, кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами; державний кредит - економічні кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання; лізинговий кредит - відносини між юридичними особами, що виникають у випадках оренди майна (майновий кредит).

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний в товарній. Установи комерційних банків видають кредити на умовах суворого дотримання принципів поворотності, терміновості, платності і під забезпечення, передбачені чинним законодавством і узгоджені сторонами. Всі питання, пов'язані з видачею і погашенням кредитів, регулюються правилами банків та кредитними договорами між підприємством-позичальником і банком. У договорі передбачається об'єкти кредитування і термін кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, форми забезпечення зобов'язань, процентної ставки, порядок сплати відсотків, зобов'язання, права і відповідальність сторін, перелік документів та періодичність їх подання банку та інші умови. Для отримання кредиту підприємство представляє банку заяву і термінове зобов'язання, в якому зобов'язується погасити кредит у передбачений строк, з додатком копії установчих та інших документів (статут підприємства, посвідчення про реєстрацію, фінансову звітність та ін), що підтверджують забезпеченість повернення кредиту.

Підставою для обліку господарської операції за короткостроковими кредитами є виписки з рахунків у банках підприємства-позичальника, виписки з позикового рахунку, акти взаєморозрахунків з дочірніми підприємствами. Синтетичний облік розрахунків з банком по короткострокових кредитах ведеться на пасивному рахунку 60 «Короткострокові позики». Рахунок відноситься до групи основних, використовується для обліку кредитних операцій, за кредитом рахунка відображається сума отриманих кредитів, за дебетом - погашення кредитів і пролонгування у разі відстрочення кредиту. З чет має 6 субрахунків. Підприємства можуть одержувати кредит в банках як у національній, так і в іноземній валюті. Для отримання кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно отримати відповідний дозвіл Національного Банку України. За погодженням з банком у разі необхідності кредит може бути пролонгований на певний термін. Якщо термін погашення кредиту з урахуванням пролонгації не перевищує строків, зазначених у визначенні поточних зобов'язань (п.4 П (С) БО 2), зазначена сума зобов'язань буде відображена в тому ж рядку балансу, але облік цієї заборгованості буде здійснюватися на субрахунках 603 «Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті », 604« Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті ». У разі несвоєчасного погашення заборгованості по отриманому кредиту зобов'язання позичальника збільшуються на суму штрафних санкцій, передбачених в кредитному договорі. Таким чином, сума непогашеного кредиту (з урахуванням відсотків) буде відображена на субрахунках 605 «Прострочені позики в національній валюті», 606 «Прострочені позики в іноземній валюті». Нараховані відсотки за користування кредитами відображаються записом за дебетом рахунка 95 «Фінансові витрати», субрахунок 951 «Відсотки за кредит» в кореспонденції з кредитом рахунка 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками». Приклад відображення в обліку зобов'язань за короткостроковими банківськими кредитами - таблиця .1

Якщо частина довгострокового зобов'язання підлягає погашенню протягом поточного року (протягом 12 місяців з дати складання річного балансу), ця частина довгострокового боргу кваліфікується як короткострокова заборгованість, тому що вона буде погашатися за рахунок поточних активів (оборотних коштів) і відображається за кредитом рахунка 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями». Рахунок пасивний, за кредитом рахунка відображається та частина довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців, за дебетом - погашення заборгованості. Рахунок має два субрахунки: 611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національній валюті»; 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті». Приклад відображення в обліку - таблиця .2

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо, термінів їх погашення і видами заборгованості. Записи в облікових регістрах по руху кредитів на рахунках проводяться за даними виписок банку з цих рахунків з доданими до них платіжними документами (платіжне доручення, платіжна вимога, оголошення на внесок готівкою). При журнально-ордерній формі облік по рахунку 60 «Короткострокові позики» ведеться в Журналі-ордері № 2, відображаються обороти за кредитом рахунку 60 в розрізі кореспондуючих рахунків (за скороченою журнально-ордерній формі - у Журналі-ордері № 02; при спрощеній формі обліку - у Відомості форми № В-4). У розділі III цього Журналу відображаються аналітичні дані до рахунку 60. У графі 3 відображаються позикодавці (банки) кредитів і терміни їх погашення. У балансі зобов'язання з погашення короткострокового кредиту знаходять своє відображення в IV розділі пасиву (рядок 500). Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями відображається у рядку 510 IV розділу пасиву балансу.

3. Облік кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги

Заборгованість за розрахунками з постачальниками та підрядниками виникає в наступних випадках: отримання товару без попередньої оплати; отримання результатів неоплачених робіт (послуг), підтверджене актами виконаних робіт (послуг); прострочення платежу за отримані товари, роботи (послуги) - зобов'язання виникають після закінчення терміну платежу на суму штрафних санкцій, передбачених законодавством України або договором між суб'єктами; зарахування на рахунок підприємства коштів, призначених для комітента (довірителя). Первинними документами для визнання факту виникнення зобов'язань у підприємства є: рахунок постачальника; накладна на відпуск товарів, що поставляються; товарно-транспортна накладна; вантажна митна декларація; податкова накладна на ПДВ; акт приймання наданих послуг, виконаних робіт.

. Існують різні способи погашення зазначених зобов'язань, а саме: перерахування грошових коштів з поточного рахунку (видача з каси) підприємства; зустрічна поставка (бартер); відмову постачальника (підрядника) від оплати товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) - у цьому випадку має місце безкоштовне отримання ТМЦ, робіт, послуг; видача власних цінних паперів (векселі).

Вексель являє собою письмове боргове зобов'язання векселедавця сплатити векселедеражателю (власнику векселя) у встановлений термін певну суму, зазначену у векселі. Видача векселя здійснюється з метою відстрочки платежу. Так як відстрочка або розстрочка платежу, як правило, надається за певну плату, ця обставина враховується при видачі векселя в оплату товарів, робіт і послуг наступним чином: векселедавець зобов'язується виплачувати за векселем певний відсоток за певний період часу (процентний вексель) або номінальна вартість векселя включає в себе суму, рівну плату за розстрочку платежу (безпроцентний вексель). При видачі процентного векселя у векселедавця виникають наступні зобов'язання: на суму, зазначену у векселі, - у момент видачі процентного векселя; на суму відсотків за векселем у момент їх нарахування. При видачі безвідсоткового векселя у векселедавця виникають зобов'язання на номінальну вартість векселя. Підприємство, яке видає вексель, набуває бланк векселя в банку і при цьому платить Державне мито (у розмірі 10% від мінімального доходу громадян). На рахунку 62 «Короткострокові векселі видані" ведеться облік розрахунків по заборгованості постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на яку підприємством видані векселі. Рахунок пасивний. За кредитом рахунка 62 відображається видача векселів в забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів та в забезпечення інших операцій, за дебетом - погашення заборгованості за виданими векселями, її списання. Рахунок має два субрахунки: 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті»; 622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті».

Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та векселедержателю з виділенням векселів не погашених в строк у Відомості 3.4. Оперативний контроль за платежами за виданими векселями ведеться за допомогою картотеки, організованої за строками погашення заборгованості. Синтетичний облік по рахунку 62 «Короткострокові векселі видані" ведеться в Журналі-ордері № 3, при скороченій журнально-ордерній формі - у Журналі ордері № 03. У розділі I Журналу № 3 відображаються обороти за кредитом рахунка 62. Записи в цьому Журналі здійснюються на підставі підсумкових даних Відомості 3.4. Приклад відображення в обліку - таблиця .3. У балансі сума зобов'язань за короткостроковими векселями виданими відображається в IV розділі пасиву балансу (рядок 520). У цьому рядку вказується номінальна вартість виданих векселів.

Для обліку зобов'язань за розрахунками з постачальниками і підрядниками за товари, роботи, послуги застосовується рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Рахунок пасивний, за кредитом рахунка відображається заборгованість (суми акцептованих рахунків) за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, за дебетом рахунка - погашення заборгованості (суми сплачених рахунків). Рахунок має три субрахунки: «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; «Розрахунки з іноземними постачальниками»; «Розрахунки з учасниками ПФГ». При журнально-ордерній формі облік ведуть у Журналі-ордері № 3. У цьому журналі зосереджений аналітичний облік по кредиту рахунку 63 і дебетом відповідних рахунків, на яких обліковуються матеріали, тобто в одному рядку, в якій зареєстрований платіжний документ постачальника, роблять запис про оприбуткування матеріалів (прийнятих до оплати робіт, послуг), а також про оплату платіжного документа. Аналітичний облік ведеться за кожним постачальником та підрядникові у розрізі кожного факту надходження і документа (рахунку) на оплату у Відомості 3.3. Протягом місяця записи у відомості здійснюються по мірі визнання зобов'язання за матеріальні цінності, нематеріальні активи, роботи і послуги та проведення розрахунків з постачальниками та підрядниками на підставі первинних облікових документів: товарно-транспортних накладних; накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, актів приймання матеріалів , робіт, послуг, прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку і т.п. Сальдо на кінець місяця наводиться за кожним постачальником та підряднику і переноситься в графу 6 Відомості 3.3 на наступний місяць. Підсумки цієї відомості переносяться до розділу I Журналу № 3. Це забезпечує аналітичний облік розрахунків з кожним постачальником і підрядником за кожним платіжним документом, а місячні обороти Журналу-ордера № 3 забезпечують синтетичні показники про стан розрахунків з усіма постачальниками і підрядниками. Приклад відображення в обліку - таблиці .4, 5 Сума зобов'язань по розрахунках з постачальниками і підрядниками відображається в рядку 530 IV розділу пасиву балансу.

3. Облік поточних зобов'язань за розрахунками

До цього виду зобов'язань належить заборгованість за такими розрахунками: з бюджетом; з позабюджетних платежів; зі страхування; з оплати праці; з учасниками; із внутрішніх розрахунків; за отриманими авансами;

В Україні стягуються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). До загальнодержавних належать: податок на додану вартість; акцизний збір; податок на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок на нерухоме майно; плата за землю; рентні платежі; податок з власників транспортних засобів, збір за геологорозвідувальні роботи ; збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'язкове Державне пенсійне страхування; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

У бухгалтерському обліку всі розрахунки з бюджетом (за всіма видами платежів, включаючи податки з працівників підприємства та за фінансовими санкціями, утримуваним у дохід бюджету) відображають на рахунку № 64 «Розрахунки за податками й платежами». Порядок справляння таких платежів регулюється чинним законодавством. Рахунок активно-пасивний. За кредитом цього рахунку нараховують суми платежів до бюджету («податкові зобов'язання»), а за дебетом - фактичне перерахування грошей у дохід бюджету. Кредитове сальдо показує заборгованість підприємства бюджету, тобто суму, яку підприємство має перерахувати до бюджету. Дебетове сальдо по рахунку № 64 означає переплату бюджету («податковий кредит»), тобто зайво перераховану суму до бюджету, яку необхідно зарахувати в рахунок чергових платежів. При розрахунках з бюджетом сума заборгованості бюджету визначається як різниця між «податковими зобов'язаннями» і «податковим кредитом». У разі перевищення суми «податкового кредиту» над сумою «податкових зобов'язань» виникає дебіторська заборгованість бюджету перед підприємством. Рахунок № 64 має чотири субрахунки. На субрахунку 641 «Розрахунки за податками» ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки). На субрахунку 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами» ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 «Розрахунки зі страхування». На субрахунку 643 «Податкові зобов'язання» ведеться облік суми податку на додану вартість, визначеної виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності, роботи, послуги, які підлягають відвантаженню (виконанню). На субрахунку 644 «Податковий кредит» ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання. Первинними документами з обліку податків та платежів є розрахункові документи бухгалтерії, податкова накладна, вантажна митна декларація, товарно-транспортна накладна, рахунки-фактури, акти, платіжні, банківські, касові документи і т.д. Для обліку ПДВ кожне підприємство зобов'язане вести «Книгу обліку придбання товарів, робіт, послуг» і «Книгу обліку продажів» Ці книги є регістром суворого обліку, записи в Книгах проводяться тільки на підставі податкових накладних на ПДВ.

Розрахунок акцизного збору складається платником самостійно на основі даних накопичувальних відомостей та реалізації підакцизних товарів (продукції). Підведення підсумків у відомостях здійснюються у строки, необхідні для подання податкової звітності та сплати акцизного збору за певний період.

Аналітичний облік розрахунків за податками і платежами ведеться за їх видами у Відомості 3.6. У відомості за кожним видом податків і платежів щомісяця відображаються нараховані та належні до відшкодування з бюджету суми податків і платежів, їх сплата, списання і т.п. Сальдо на кінець місяця визначається окремо по кожному виду податків і платежів. Це дозволяє перевірити правильність розрахунків за кожним видом платежу. Підсумки по рахунку 64 «Розрахунки по податках і платежах» переносяться до графи 9 розділу II Журналу № 3. Приклад відображення в обліку - таблиця .9. У балансі підприємства сума зобов'язань по розрахунках з бюджетом і небюджетних платежах відображається по рядку 550 і 560 відповідно.

При виконанні працівником умов трудового контракту у підприємства виникають зобов'язання по заробітній платі. Бухгалтерія на кожного працівника відкриває картку-довідку (особовий рахунок) із зазначенням довідкових даних про працівника з подальшим накопиченням інформації про нараховану заробітну плату, утримання з неї, виплачених сумах. Усі первинні документи з обліку виробітку і заробітної плати підрозділи і служби у встановлені терміни здають в бухгалтерію для їх перевірки та обробки. Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань. Регістром аналітичного обліку з нарахування та утримання заробітної плати працівникам підприємства є Розрахунково-платіжна відомість (форма № П-49), в якій проводиться нарахування по кожному працівнику і структурним підрозділам. З розрахунково-платіжної відомості по графі «Належить до виплати» складається Платіжна відомість (форма П-53) і передається до каси в день видачі заробітної плати. На рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, посібників, і т. п. ), а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами). Рахунок 66 пасивний, має два субрахунки. За кредитом рахунку № 661 «Розрахунки за заробітною платою» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші нарахування, за дебетом - виплата заробітної плати, премій, суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість отриманих матеріалів, продукції і товарів за рахунок заробітної плати та інші утримання з суми оплати праці персоналу. Аналітичний облік розрахунків за неотриману в установлений для виплати з каси підприємства термін суму з оплати праці (розрахунків з депонентами) ведеться в реєстрі депонованої заробітної плати. Нараховані, але неотримані персоналом у встановлений термін суми по оплаті праці, відображаються за кредитом субрахунка № 661, а не отримані у встановлений термін (після трьох днів виплати) - на кредиті субрахунка № 662 "Розрахунки з депонентами». Регістром синтетичного обліку розрахунків з оплати праці та відрахувань на соціальні заходи є Журнал-ордер № 5 або 5-А і Відомість 5.1. Нарахована заробітна плата, відрахування на соціальні заходи розподіляються за напрямами видатків (за рахунками, субрахунками, статтями та ін) при відображенні даних у журналі 5. Для розподілу можуть застосовуватися листи-розшифровки. За утримань із заробітної плати регістром синтетичного обліку є Журнал № 3. Приклад відображення в обліку - таблиця .6. У балансі підприємства заборгованість по заробітній платі повинна бути відображена в IV розділі пасиву по рядку 580, сумою, яка складається із залишків всіх платіжних відомостей, по яких не видана заробітна плата.

Нарахування працівникові заробітної плати є підставою для виникнення зобов'язань по розрахунках з бюджетом (прибутковий податок), з позабюджетними фондами (пенсійний, фонд соціального страхування, фонд соціального страхування на випадок безробіття).

Таблиця 2.1 Схема нарахування зобов'язань із соціального страхування

Облік розрахунків зі страхування ведеться на рахунку № 65 «Розрахунки зі страхування». Рахунок пасивний, по кредиту - нарахування платежів у фонди, що складаються з двох сум (що належить на витрати підприємства і утримуваної із зарплати працівників (таблиця 2.1)), за дебетом - погашення заборгованості. Рахунок має 6 субрахунків. На субрахунку 651 «За пенсійним забезпеченням" ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов'язкове державне пенсійне страхування. На цьому субрахунку здійснюють такі нарахування: пенсії відповідно до Закону України № 400/97-ВР від 26.06.97; на санаторно-курортне лікування непрацюючим пенсіонерам; щомісячна допомога непрацюючим матерям по догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого законодавством України; щомісячна допомога на дітей від 3 до 6 років; допомога на дітей малозабезпеченим сім'ям; витрати на похорон непрацюючим пенсіонерам. На субрахунку 652 «За соціальним страхуванням" ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України зі збору на обов'язкове соціальне страхування. На субрахунку 653 «За страхуванням на випадок безробіття" ведеться облік розрахунків з Державним бюджетом України за збором на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. На субрахунку 654 «За індивідуальним страхуванням" ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню персоналу підприємства, за їх письмовими дорученнями, у разі добровільного страхування, з нарахованої їм заробітної плати страхових внесків за договорами та по обов'язковому страхуванню, що встановлюється законодавством. На субрахунку 655 «За страхуванням майна" ведеться облік розрахунків зі страхування майна підприємства та майна працівників підприємства. Такі страхові платежі підлягають перерахуванню страховим організаціям. На субрахунку 656 «За страхуванням від нещасних випадків» можливе ведення обліку по страхуванню від нещасних випадків (ставки якого індивідуальні для підприємств).

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування. Приклад відображення в обліку - таблиця .6. У балансі підприємства заборгованість із соціального страхування повинна бути відображена по рядку 570 IV розділу пасиву.

Для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками (власниками) і засновниками підприємства, які пов'язані з розподілом прибутку (дивіденди тощо), призначений рахунок № 67 «Розрахунки з учасниками». Рахунок - пасивний, відноситься до групи основних, має два субрахунки. На субрахунку 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами" ведеться облік дивідендів, нарахованих власникам простих та привілейованих акцій (часток у статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших, передбачених установчими документами джерел. На субрахунку 672 «Розрахунки за іншими виплатами» підприємства ведуть облік інших виплат, нарахованих засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним і майновим паєм, а також виплат у зв'язку з отриманням належить учаснику, який вибув (засновнику) частини активів підприємства. Умовами виникнення зобов'язань за розрахунками з учасниками є: право учасника на участь у розподілі прибутку товариства та отримання її частки у вигляді дивідендів (частка прибутку (дивідендів) пропорційна частці кожного учасника), (ст. 10 Закону про господарські товариства), особа, яка має право на отримання дивідендів, є учасником товариства на початок строку виплати дивідендів (тільки для акціонерних товариств); наявність джерела виплат (прибуток звітного періоду, нерозподілений прибуток минулих років, доходи майбутніх періодів, резервний фонд). При нарахуванні та виплаті дивідендів у підприємства виникають наступні зобов'язання з податку на дивіденди: у розмірі 30% від нарахованої суми за рахунок таких виплат (якщо одержувачем дивідендів є резидент). Погашення зобов'язань здійснюється до або в момент виплати дивідендів, але не пізніше сплати податку на прибуток за результатами звітного податкового періоду, в якому відбулося нарахування таких дивідендів. Аналітичний облік ведеться по кожному засновнику і учаснику та за видами виплат. Регістром синтетичного обліку розрахунків з учасниками є Журнал № 3. Приклад відображення в обліку - таблиця .7. Зобов'язання за розрахунками з учасниками (власниками) відображаються у рядку 590 IV розділу пасиву балансу.

3. Облік інших поточних зобов'язань.

Для відображення в обліку зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей, наведені в параграфі, використовується рахунок № 68 «Розрахунки за іншими операціями». Рахунок пасивний, за кредитом відображається виникнення кредиторської заборгованості, за дебетом - погашення. Рахунок має п'ять субрахунків. На субрахунку 681 «Розрахунки за авансами одержаними» ведеться облік одержаних авансів під доставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи. Зарахування авансу на рахунок підприємства є підставою для виникнення та визнання зобов'язань незалежно від терміну поставки товарно-матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг); так як їх оцінка може бути достовірно визначена (ціна договору) і існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення (п.5 П (С) БО 11). На субрахунку 682 «Внутрішні розрахунки» ведеться облік всіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами. На субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємною відпуску матеріальних цінностей; реалізації продукції, робіт, послуг; передачу витрат загальноуправлінської діяльності; виплати заробітної плати працівникам цих господарств; за іншими видами розрахунків. На субрахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» ведеться облік нарахованих відсотків за: використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; використання майна, отриманого в користування (орендні, лізингові операції тощо); іншими операціями . На субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами" ведеться облік операцій некомерційного характеру з різними організаціями: навчальними та науково-дослідними закладами тощо; з наймачами квартир і особами, що проживають у гуртожитках житлово-комунального господарства підприємства; з орендарями нежитлових приміщень житлово -комунального господарства; з батьками дітей за відвідування дитячих закладів; за іншими операціями.

Аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами ведеться окремо по підприємствам, організаціям, установам та фізичним особам, з якими здійснюються розрахунки. Для аналітичного обліку внутрішніх, внутрішньогосподарських розрахунків, розрахунків за нарахованими відсотками, за авансами отриманими та за іншими операціями, які відображаються на рахунку 68 призначена Відомість 3.5. Підсумки цієї відомості переносяться в I розділ Журналу № 3. Приклад відображення в обліку інших поточних зобов'язань - таблиця .8.

3. Внутрішньогосподарський контроль і відображення інформації про поточні зобов'язання у фінансовій звітності.

Відповідно до Закону «Про підприємство» на Україну організація внутрішньогосподарського контролю покладена на керівника підприємства, який через наявні відділи та служби (відділ кадрів, бухгалтерія, виробничі підрозділи, ВТК і ін) здійснює контроль за виконанням виробничих планів і завдань, виконанням законодавчих актів і власних рішень.

Метою внутрішньогосподарського контролю є вивчення фактичного стану всіх сторін діяльності на підприємстві, виявлення чинників і умов, які негативно діють на виконання прийнятих рішень і досягнення поставлених цілей і завдань, усунення наявних недоліків в роботі, недопущення їх надалі, забезпечення конкурентоспроможності підприємства в умовах ринку.

Об'єктами внутрішньогосподарського контролю є робота всіх відділів, наявних на підприємстві, виконання посадових і функціональних обов'язків усіма працівниками на кожному робочому місці. Відповідно об'єктами внутрішньогосподарського контролю є бухгалтерський облік і фінансова звітність, окремі елементи оборотних і необоротних активів, довгострокових та поточних зобов'язань, забезпечення наступних витрат і платежів, доходів і витрат майбутніх періодів.

Завданнями внутрішньогосподарського контролю є: забезпечення високого рівня організації внутрішньогосподарського контролю; забезпечення профілактичних заходів щодо попередження порушень на всіх етапах виробництва, забезпечення схоронності всіх коштів підприємства; раціональне використання фінансів, матеріально-трудових ресурсів, забезпечення достовірності звітних даних з дотриманням облікової політики підприємства відповідно до Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та принципами обліку.

Основними джерелами інформації внутрішньогосподарського контролю є: нормативна база (закони, інструкції, положення з питань фінансово-економічної та господарської діяльності, в тому числі обліку контролю; фінансова та податкова звітність, регістри обліку, первинні документи; результати аналізу фінансово-господарської діяльності; результати перевірок контролюючих організацій; результати інвентаризації та ін За часом здійснення внутрішньогосподарський контроль поділяється на:

• попередній контроль;

• поточний контроль;

• подальший (заключний) контроль.

Мета попереднього контролю - профілактика, попередження порушень.

Мета поточного контролю - виявити порушення і вжити заходів щодо їх усунення.

Мета наступного (заключного) контролю - встановити порушення, вжити заходів до винних, усунути порушення, виправити помилки.

Під внутрішньогосподарському контролі використовуються всі методи контролю: фактичний, документальний, економіко-статистичний та ін Облікова політика організації формується головним бухгалтером і затверджується керівником. При цьому стверджується і порядок контролю за господарськими операціями. Прийнята організацією облікова політика підлягає оформленню відповідної організаційно-розпорядчою документацією. Внутрішньогосподарський контроль поточних зобов'язань підприємства повинен забезпечити:

• підбір і розстановку кадрів на укладення договорів з постачальниками, банками;

• розробку та затвердження посадових і функціональних обов'язків;

• правильне і своєчасне оформлення первинних документів, дотримання графіків погашення заборгованостей;

• дотримання порядку обліку та оцінки зобов'язань;

• своєчасну звірку зобов'язань з контрагентами;

• проведення планових і непланових інвентаризацій;

• контроль бланків суворої звітності;

• вжиття заходів до порушників і т.д.

Методичні прийоми контролю: дослідження облікової інформації, звірка розрахункових журналів, нормативно-правове регулювання, зустрічні перевірки, взаємний контроль операцій, звірка даних у первинних документах з даними облікових регістрів, економічний аналіз та інвентаризація. Контроль з обліку зобов'язань полягає у перевірці нормативно-правового забезпечення при виникненні зобов'язань за розрахунками, їх документального обгрунтування, правильності відображення розрахункових операцій у бухгалтерському обліку. Встановлюються терміни виникнення заборгованості, її реальність та особи винних у пропуску строків позовної давності. Для перевірки використовуються записи в оборотних відомостях, рахунках аналітичного обліку з кредиторами. У всіх випадках записи в цих облікових реєстрах зіставляють з первинними документами. Суми за розрахунками з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути погоджені з ними і тотожні. Залишення на балансі невідрегульованих сум за цими розрахунками не допускається. Під час контролю розрахунків з постачальниками використовують первинні платіжно-розрахункові документи, виписки банку і записи в бухгалтерських реєстрах. Об'єкти контролю розрахунків з оплати праці - система оплати праці, стан трудової дисципліни та дотримання трудового законодавства, розрахунки з оплати праці, первинні документи обліку праці та заробітної плати (наряди на виконання робіт, маршрутні карти, табель обліку робочого часу і розрахунків заробітної плати), бухгалтерський облік праці та оплати (розрахунково-платіжні відомості, відомості аналітичного і синтетичного обліку за рахунком 66 «Розрахунки з оплати праці», особові рахунки). Нараховані суми основної та додаткової заробітної плати відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), що перевіряється за дебетом рахунків 23 «Виробництво», 81 «Витрати на оплату праці», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати».

У системі методичних прийомів контролю розрахункових операцій важливе місце займає інвентаризація розрахунків. Статтею 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність стан і оцінка. Порядок проведення інвентаризації визначено Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів, документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69, зі змінами та доповненнями (далі Інструкція № 69). Інвентаризація розрахункових відносин з іншими підприємствами і організаціями здійснюється за даними документів. Інвентаризація розрахунків з покупцями, постачальниками, підзвітними особами, робітниками і службовцями, депонентами та іншими кредиторами полягає у виявленні за відповідними документами залишків і ретельній перевірці обгрунтованості сум, що значаться на рахунках. Інструкція № 69 при інвентаризації розрахунків передбачає виконувати наступні вимоги:

• на рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками, постачальниками та підрядниками (сч.36, 63), іншими дебіторами і кредиторами (сч.37, 68) повинні залишатися виключно погоджені суми;

• суми за розрахунками з установами банків, фінансовими і податковими органами повинні бути погоджені з ними, залишати в обліку неврегульовані суми за цими розрахунками не допускається. Підприємства обмінюються контокорентний виписками з особових рахунків дебіторів і кредиторів. У бухгалтерському балансі суми заборгованості повинні відбиватися тільки в погоджених сумах. В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не відрегульовані, розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною стороною у своєму балансі в сумах, які значаться в записах поточного обліку і вважаються нею правильними. Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом представляє на затвердження керівнику. Оформляється інвентаризація розрахунків Актом форми № інв .- 17, складеному в одному екземплярі. Акт складається на підставі Довідки (додаток до форми № інв. - 17).

Для забезпечення достовірних даних бухгалтерського обліку та звітності перед річним звітом підприємство зобов'язане проводити інвентаризацію всіх статей балансу. Інвентаризація розрахунків з податковими органами та органами соціального страхування проводиться за станом на 31 грудня. Складається акт звірки розрахунків. З іншими дебіторами і кредиторами акт звірки складається протягом грудня. Сума кредиторської заборгованості між підприємствами недержавної форми власності, за якою минув строк позовної давності, підлягає віднесенню на результат господарської діяльності підприємства (дохід). В інших випадках сума кредиторської заборгованості, а також депонентської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності, підлягає перерахуванню до бюджету.

Звітність є систему показників, що характеризують фінансові підсумки роботи підприємства за той чи інший звітний період. До складу річної звітності, визначеної Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996, входять: Баланс підприємства (форма № 1); Звіт про фінансові результати (форма № 2); Звіт про рух грошових коштів (форма № 3) ; Звіт про власний капітал (форма № 4); Примітки до звітності (форма № 5).

Основною формою фінансової звітності є баланс. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються П (С) БО 2 «Баланс». Для розкриття інформації про поточні зобов'язання підприємства в балансі передбачено ряд показників. Зміст показників і номер та назва рахунку або субрахунку згідно з Інструкцією № 291 та Плану рахунків, на підставі яких, згідно з П (С) БО 2, формуються рядка балансу наведено в таблиці 2.2. П (С) БО 11 наказує показувати в балансі всі поточні зобов'язання за сумою погашення, тобто відображається сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде фактично сплачена при погашенні такого зобов'язання.

Таблиця 2.2 Поточні зобов'язання в балансі і на рахунках бухгалтерського обліку

Зміст і форма «Звіту про фінансові результати», а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються П (С) БО 3. У цьому звіті зобов'язання за розрахунками знаходять своє відображення в наступних показниках:

• рядку 015 «Податок на додану вартість» (суми з кредиту рахунку 641);

• рядку 020 «Акцизний збір» (суми з кредиту рахунку 641);

• рядок 030 «Інші вирахування з доходу» (суми з кредиту рахунків розрахунків);

• рядку 140 «Фінансові витрати» (показують витрати, пов'язані з нарахуванням або сплатою відсотків за користування кредитами банків);

• рядку 180 «Податок на прибуток від звичайної діяльності» показують суму податків на прибуток, визначену згідно з П (С) БО 17 «Податок на прибуток» (суми з дебіту субрахунка 981 в кореспонденції з кредитом 641 рахунку);

• рядок 240 «Витрати на оплату праці» (суми з кредиту рахунку 661;

• рядок 250 «Відрахування на соціальні заходи» (суми з кредиту рахунку 65).

Метою складання «Звіту про рух грошових коштів» є надання користувачам фінансової звітності повної і достовірної інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах. Для визначення чистого зміни коштів внаслідок операційної діяльності (I розділ) сума чистого прибутку (збитку), наведена у Звіті про фінансові результати, коригується на суму: зміни операційних запасів, дебіторської заборгованості (рядок 080) і поточних операційних зобов'язань (рядок 100 «Збільшення (зменшення) поточних зобов'язань »). Інформація про збільшення (зменшення) береться у відповідних статтях розділу балансу «Поточні зобов'язання», пов'язаних з операційною діяльністю підприємства. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності (III розділ Звіту про рух грошових коштів ») визначається на підставі змін у розділах балансу:" Власний капітал »,« Забезпечення майбутніх витрат і платежів »,« Довгострокові зобов'язання »та« Поточні зобов'язання »(статті балансу «Короткострокові кредити банків», «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями", "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками»). У статтях «Отримані позики» (320), «Інші надходження» (330) відбивається освіта довгострокових зобов'язань, позик, векселів, облігацій, інших видів коротко-і довгострокових зобов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю. У статтях «Погашення позик» (340), «Виплачені дивіденди» (350), «Інші платежі» (360) показується використання грошових коштів для погашення отриманих позик, інших видів коротко-і довгострокових зобов'язань, виплату дивідендів, та інших платежів пов'язаних з фінансовою діяльністю.

Підприємство само має право обирати ті позиції (статті звітності), у відношенні яких будуть зроблені примітки. П (С) БО 11 вимагає розкривати в Примітках до фінансової звітності лише зміст рядка «Інші поточні зобов'язання" (рядок 610 форми № 1), однак інші рядки цього розділу балансу також можуть бути розкриті.

Для перевірки правильності складання фінансової звітності рекомендується виконувати зіставлення (звірку) окремих її показників між собою. Показник змін поточних зобов'язань (рядок 100, форма № 3) може бути визначений як різниця між даними по графі 4 та графі 3 у рядку 620 балансу, без включення показників у рядках 500, 510, 590 (необхідно виключити зміни в зобов'язаннях, які є наслідком негрошових операцій, інвестиційної та фінансової діяльності). Суми сплачених грошових коштів у порядку погашення зобов'язань за користування позиками (рядок 130, форма № 3) зіставляється з рядком 610 «Інші поточні зобов'язання» (суми заборгованості за відсотками) балансу і рядком 140 «Фінансові витрати« звіту про фінансові результати (форма № 2 ). Дані необхідно перевірити вибіркою по операціях Д-т 684 К-т 30,311. Для рядка 060 «Витрати на оплату відсотків» (форми № 3) джерелом інформації є рядок 140 форми № 2 (аналітичні дані Д-т 95 К-т 684).

Таким чином, раціональна організація контролю за станом розрахунків за зобов'язаннями підприємства сприяє зміцненню договірної і розрахункової дисципліни, виконання зобов'язань по поставках продукції в заданому асортименті і якості, підвищенню відповідальності за дотримання платіжної дисципліни. Правильне відображення поточних зобов'язань у фінансовій звітності дозволяє надати користувачеві повну, правдиву і неупереджену інформацію про результати діяльності підприємства для прийняття користувачами рішень. За своїм змістом це повинна бути інформація перш за все для аналізу та прогнозу, щоб на її підставі інвестор міг зробити власні висновки про те, наскільки вигідними є інвестиції в дане підприємство. Стан обліку і внутрішньогосподарського контролю зобов'язань на підприємстві ВАТ СЗКО «Молот» сприяє ефективному управлінню ресурсами підприємства з метою досягнення високих кінцевих результатів. .

1. Автоматизація бухгалтерського обліку поточних зобов'язань

Необхідною умовою вдосконалення управління є докорінна реконструкція його технічної і інформаційної бази на базі автоматизованої системи обліку з використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера. Автоматизована система обліку дозволяє забезпечити: повне і своєчасне задоволення інформаційних потреб користувачів; виконання контрольних і аудиторських задач з метою отримання необхідної інформації про наявні відхилення; отримання автоматизованим шляхом готових управлінських рішень; аналіз і прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Програма «1С: Бухгалтерія» є універсальною бухгалтерською програмою і призначена для ведення синтетичного й аналітичного бухгалтерського обліку по різних розділах. Програма надає можливість ручного й автоматичного введення проводок. Усі проводки заносяться в журнал операцій. Крім журналу операцій програма містить декілька списків довідників: план рахунків; список видів об'єктів аналітичного обліку; список об'єктів аналітичного обліку (субконто); констант і т.д. Система "1 С" охоплює всі стадії бухгалтерського обліку.

На першій стадії оформляються необхідні первинні документи, що служать підставою для переміщення грошових коштів або матеріальних цінностей.

На другій стадії операції, здійснені на підставі відповідних документів, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку. У системі передбачений комплекс спеціальних засобів, що дозволяють: вести облік всіх господарських операцій у хронологічному порядку з відображенням засобів на синтетичних рахунках і рахунках аналітичного обліку; вести облік основних засобів в інвентарній картотеці, реєструвати операції з інвентарними об'єктами, робити їх переоцінку, розраховувати амортизаційні відрахування, здійснювати операції з переміщення, реконструкції, ремонту, списання інвентарних об'єктів, зберігати історію всіх цих операцій; вести облік матеріальних запасів у розрізі матеріально - відповідальних осіб; вести облік розрахунків з дебіторами і кредиторами окремо по кожному контрагенту і за термінами заборгованості.

На третій стадії готуються внутрішні та зовнішні звітні документи за фактами фінансово - господарської діяльності за певний період. На підставі введених проводок може бути виконаний розрахунок підсумків. Підсумки можуть виводитися за квартал, рік, місяць і за будь-який період, обмежений двома датами. Після розрахунку підсумків програма формує різні відомості: зведені проводки; оборотно-сальдову відомість; - оборотно-сальдову відомість по об'єктах аналітичного обліку; картка рахунка; картка рахунка по одному об'єкту аналітичного обліку; аналіз рахунку (аналог головної книги); аналіз рахунку по датах; аналіз рахунку по об'єктах аналітичного обліку; аналіз об'єкта аналітичного обліку по всіх рахунках; картка об'єкта аналітичного обліку по всіх рахунках; журнальний ордер. На цій стадії, за даними обліку господарських операцій, система дозволяє отримувати періодичну звітність по руху коштів у вигляді оборотного балансу, головної книги, книги обліку господарських операцій, касової книги, відомостей розрахунків з дебіторами і кредиторами, інвентаризаційного опису, звітів по аналітичним даним до рахунків, що настроюються звітів: одержувати баланс підприємства, додатки до балансу, та інші звітні документи для подання в державні та податкові органи.

У програмі існує режим формування довільних звітів, що дозволяє на деякій бухгалтерській мові описати форму і зміст звіту, включаючи в нього залишки й обороти по рахунках і по об'єктах аналітичного обліку. За допомогою даного режиму реалізовані звіти, надані в податкові органи, крім того даний режим використовується для створення внутрішніх звітів для аналізу фінансової діяльності організації в довільній формі.

Характерною рисою системи є її налаштування, яка забезпечується, застосуванням у системі так званих довідників, в яких зосереджена вся інформація, яка визначає особливості кожної конкретної бухгалтерії. На досліджуваному підприємстві ВАТ СЗКО «Молот» встановлена ​​програма «1С: Підприємство». Вона являє собою універсальну систему для автоматизації обліку в торгівлі, складському господарстві і суміжних галузях діяльності підприємства. Система "1С: Підприємство" може бути адаптована до будь-яких особливостей обліку на конкретному підприємстві за допомогою модуля "1С: Конфігуратор", що дозволяє набудовувати всі основні елементи програмного середовища, генерувати і редагувати документи з будь-якою структурою, змінювати їх екранні і друковані форми, формувати журнали для роботи з документами з можливістю їхнього довільного розподілу по журналах. Система "1С: Підприємство" виконується під управлінням ОС Windows 95 і Windows NT. Мережева версія може встановлюватися в найбільш поширених локальних мережах. В останньому випадку робочі станції повинні мати процесор класу 486DX і вище й оперативну пам'ять обсягом не менш 8 Мбайт, а сервер - оперативну пам'ять не менше 16 Мбайт і процесор Pentium/75 і вище.

Бухгалтерський облік зобов'язань в системі здійснюється на відповідних рахунках (субрахунках) у кількісному і сумовому вираженні за видами зобов'язань, за контрагентами, за видами податків і платежів. Робота користувача, як і в будь-якій іншій аналогічній програмі, починається з настроювання плану рахунків і введення шаблонів нових типових операцій (крім передбачених у базовому комплекті). При веденні обліку зобов'язань можна виділити наступні етапи:

• формування залишків по рахунках за початкової підготовки системи до роботи (на цьому етапі необхідно внести найменування та інші характеристики контрагентів в список субконто, дані про співробітників, по учасниках, відкрити субрахунки за всіма видами податків і платежів, створюються зразки типових операцій про нарахування заробітної плати та утриманнях з неї);

• облік руху зобов'язань за розрахунками (рух коштів по об'єкту «зобов'язання» може відображатися в обліку господарських операцій в сумовому і кількісному вираженні в кожному контрагенту, за кожним договором, щодо кожного працівника, засновнику і т.д.);

• підготовка звітних документів;

• перенесення залишків за рахунками на наступний місяць при закритті облікового періоду.

«Журнал операцій» в 1С: Бухгалтерія включає всі операції, введені вручну, а також усі документи, що формують операції. Для окремих часто застосовуваних бухгалтерських операцій можна створити типові операції (пункт "Ввести типову» меню «Документи»). Існує можливість відбору по деякому значенню операції (меню "Вибір за значенням» меню «Дії головного меню програми).

Для контролю руху коштів по рахунках можна сформувати і роздрукувати оборотну відомість руху коштів по рахунках. У відомості представлені тільки об'єкти обліку, за якими зареєстровано обертів чи залишки. Записи відсортовані по рахунку або з урахуванням ознаки угруповання, заданого в параметрах формування відомості. В кінці місяця за даними обліку розрахунків за зобов'язаннями можна підготувати відомості аналітичного обліку по рахунках, роздрукувати відомість у вигляді повного або підсумкового звіту. 1С: Бухгалтерія 7.7, як і всі програми 1С: Підприємство, має набір стандартних звітів, призначених для отримання даних за бухгалтерськими підсумками та бухгалтерських проводках в самих різних розрізах. Стандартні звіти викликають з меню «Звіти» головного меню програми. Звіт «Оборотно-сальдова відомість» видає інформацію відразу по всіх рахунках. При цьому період, за який бажано отримати інформацію може бути заданий, а може бути автоматично встановлений той, який знаходиться у налаштуванні параметрів системи (пункт "Оборотно-сальдова відомість» меню «Звіти» головного меню програми). У діалоговому вікні на закладці «Розгорнуте сальдо» вказуються рахунки, на які буде сформовано розгорнуте сальдо. У нашому випадку це можуть бути рахунок 641 (6411 «Прибутковий податок», 6414 «Місцеві податки», 6415 «ПДВ», 6416 «Податок на прибуток», 6418 «Розрахунки за іншими податками»), рахунок 685 (6851, 6852), рахунок 681 і т.д. Відомість містить код рахунку і субрахунку, залишки по них на початок і на кінець періоду, обороти за період та підсумки по оборотах і залишках по всіх рахунках. Однією з найбільш зручних можливостей системи звітів 1С: Бухгалтерія є можливість деталізації (розшифровки) звітів. Самий нижній рівень деталізації - конкретна проводка операції. Якщо необхідно отримати максимально повну картину операцій по об'єкту аналітичного обліку (субконто), наприклад «Контрагенти», можна вивести картка субконто «Контрагенти». Цей звіт містить всі операції з конкретним контрагентом в хронологічній послідовності із зазначенням первинних документів, реквізитів проводок і залишків по субконто після кожної операції (пункт «Картка субконто» меню «Звіти» головного меню).

Звіт «Аналіз рахунка" містить обороти рахунка з іншими рахунками за вказаний період і сальдо на початок і кінець періоду (пункт "Аналіз рахунка» меню «Звіти» головного меню). Отриманий аналіз рахунок 661 «Розрахунки з оплати праці» являє собою таблицю, в якій міститися обороти рахунка з рахунками (23 - зарплата нарахована робітникам основного виробництва, 30 - зарплата видана по касі, 37 - проведені розрахунки з дебіторами тощо) за зазначений період, а також сальдо на початок і на кінець періоду. При бажанні можна отримати деталізацію відомостей з будь-якої кореспонденції рахунків.

Для рахунку 641 «Розрахунки за податками», за яким ведеться аналітичний облік, можна отримати розбиття залишків і оборотів за видами податків. Відповідний звіт називається «Оборотно-сальдова відомість по рахунку». Кожен рядок відомості містить код субрахунка по кожному виду податків, залишок на початок періоду, дебетовий і кредитовий обороти і залишок на кінець обраного періоду та підсумкові дані в цілому. При закритті облікового місяця система дозволяє автоматично перенести залишки на початок наступного місяця.

Таким чином, програма, обрана, виходячи з поставлених завдань, відрізняється зручністю в роботі, швидкістю проведення операцій, використанням наочних можливостей Windows інтерфейсу (меню, вікна, піктограми і т.д.) і легкістю освоєння. Є можливості ведення обліку для однієї організації на декількох комп'ютерах і на одному комп'ютері для декількох організацій.

3 АНАЛІЗ СТАНУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ І ОЦІНКА ЇХ ВПЛИВУ НА ТРИВАЛІСТЬ ФІНАНСОВОГО ЦИКЛУ ВАТ СЗКО «МОЛОТ»

3.1 Мета, завдання та джерела інформації, методика і загальна схема аналізу поточних зобов'язань

В даний час аналіз господарської діяльності займає важливе місце серед економічних наук. На основі результатів аналізу розробляються і обгрунтовуються управлінські рішення. Економічний аналіз передує рішенням і діям, обгрунтовує їх і є основою наукового управління виробництвом, забезпечує його об'єктивність та ефективність. Керівництво підприємства повинно чітко уявляти за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вкладати капітал. Від того наскільки оптимальна структура капіталу, наскільки доцільно він трансформується в основні й оборотні фонди, залежить фінансове благополуччя підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз наявності джерел формування капіталу має виключно важливе значення.

Методика проведення аналізу господарської діяльності являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених прийомів спрямованих на досягнення певних результатів. Методика включає: характеристику об'єкта дослідження, мета і завдання аналізу об'єкта, систему показників аналізу, розрахункові формули, джерела інформації, методи обробки економічної інформації, методичні прийоми узагальнення і реалізації результатів аналізу.

Об'єкт дослідження - поточні зобов'язання ВАТ СЗКО «Молот».

Метою аналізу поточних зобов'язань є вивчення обсягу, структури, і руху деякої частини фінансових ресурсів підприємства і рівня ефективності їх використання для вироблення раціональної політики залучення позикових коштів.

Завдання аналізу поточних зобов'язань: вивчити склад, структуру і динаміку залучення позикових коштів в аналізованому періоді, визначити в динаміці питома вага товарного кредиту, фінансового кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових засобів, використовуваних підприємством; вивчити склад конкретних кредиторів підприємства та умови надання ними різних форм фінансового і товарного кредитів, ці умови розглянути з позицій їх відповідності кон'юнктурі фінансового та товарного ринків; визначити вартість різних джерел залучення капіталу; визначити граничний обсяг залучення позикових коштів; вивчити ефективність використання позикових коштів в цілому і окремих їх форм на підприємстві (у цих цілях використовуються показники оборотності та рентабельності позикового капіталу). Система показників: натуральні; вартісні (абсолютний розмір джерел формування коштів (у цілому і за видами) на певний момент або за певний період часу); кількісні (темпи зростання, приросту абсолютних розмірів джерел коштів (у цілому і за видами)); якісні ( структура джерел коштів і показники ефективності використання); питомі (оборотність, показники платоспроможності та ліквідності).

Джерелами інформації для аналізу поточних зобов'язань є: господарське і фінансове законодавство (див. пункт 1.3 даної курсової роботи); облікова інформація: звітний бухгалтерський баланс, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, дані за відповідними рахунками, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу; кредитні договори з банками; договори з постачальниками із зазначенням форми розрахунків; Позаоблікове інформація (публікації в пресі, наукові статті, висновків аудитора).

Методи обробки економічної інформації: економіко-логічні (порівняння, угруповання, методи експертних оцінок і т.д.); економіко-математичні (методи математичної статистики, графічний матричні методи і т.д.). Методичні прийоми узагальнення результатів аналізу: оцінка фінансового стану; розрахунок прогнозу; розрахунок втрачених можливостей; контроль виконання рішень і т.д. Результати проведеного аналізу є основою оцінки доцільності використання позикових коштів на підприємстві у сформованих обсягах і формах.

Загальна схема фінансового аналізу включає три взаємопов'язані блоки (рисунок 3.1).

Основні завдання аналізу фінансового стану - визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за період. Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників і розбиваються на такі аналітичні блоки: структурний аналіз активів і пасивів; аналіз фінансової стійкості; аналіз платоспроможності та ліквідності; аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства (аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутку).

Кількісна оцінка та аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства можуть бути здійснені за двома напрямками:

- Ступеня виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього зростання;

- Рівнем ефективності використання ресурсів підприємства (для цього, як правило, використовують різні показники оборотності)

Аналіз стану та погашення поточних зобов'язань підприємства

I Аналіз фінансового стану підприємства Аналіз структури та динаміки короткострокового позикового капіталу

II Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства Аналіз показників ефективності та інтенсивності використання короткострокового позикового капіталу

II Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства Аналіз і прогнозування рівня кредиторської заборгованості підприємства

Розробка шляхів нарощування власного капіталу, підвищення рівня його віддачі та зміцнення фінансової стійкості підприємства

Малюнок 3.1 - Схема аналізу стану та погашення короткострокових зобов'язань

При аналізі джерел фінансових ресурсів, їх динаміки і структури слід мати на увазі, що оцінка джерел проводиться як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами бухгалтерської інформації. Відповідно до цього різні підходи до аналізу. Так, зовнішні користувачі (банки, постачальники та ін) оцінюють зміну частки власних засобів підприємства в загальній сумі джерел коштів з точки зору фінансового ризику при укладанні угод; ризик наростає зі зменшенням частки власних джерел коштів. Внутрішній аналіз джерел майна пов'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. Основними критеріями вибору служать ступінь ризику, ціна того чи іншого джерела фінансування, умови його використання, термін сплати боргу та ряд інших.

Таким чином основною метою аналізу поточних зобов'язань є виявлення потенціалу формування позикових фінансових коштів підприємства за рахунок короткострокових джерел. За результатами аналізу прогнозуються перспективи підприємства, його фінансового становища, платоспроможності, а також робляться рекомендації.

3.2 Аналіз стану, динаміки і структури поточних зобов'язань

Мета структурного аналізу - вивчення структури і динаміки засобів підприємства і джерел їх формування для ознайомлення із загальною картиною фінансового стану.

Від того, наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, які кошти має підприємство в своєму розпорядженні і куди вони вкладені, багато в чому залежить фінансове становище підприємства. Оптимізація структури капіталу здійснюється за наступними критеріями: мінімізація середньозваженої вартості сукупного капіталу (залучення додаткового капіталу, як за рахунок власних джерел підприємства, так і за рахунок позикових, має свої межі і зазвичай пов'язано зі зростанням його середньозваженої вартості); максимізація рівня прибутковості (рентабельності) власного капіталу; мінімізація рівня фінансових ризиків (підтримання фінансової стійкості підприємства на високому рівні).

Розглянемо процес оптимізації по третьому критерію. При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні та відносні зміни у власних і позикових коштах підприємства (таблиця 3.1).

На аналізованому підприємстві за аналізований період загальна сума власних і позикових капіталів збільшилася, однак основним джерелом формування майна є позиковий капітал. У 2001 році його частка в структурі пасивів становила 51,98%. У 2002 році частка позикового капіталу в структурі пасивів збільшилася на 10,7% і склала 62,68%, а частка власного капіталу відповідно знизилася і складає всього 37,32%, що свідчить про підвищення ступеня фінансової залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Така структура джерел формування майна підприємства є ознакою фінансової нестійкості підприємства. Наступний крок - аналіз динаміки та структури позикового капіталу, тобто співвідношення довгострокових і короткострокових зобов'язань. На першому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових коштів за ряд попередніх періодів. У розглянутому звітному періоді зобов'язання підприємства на 100% складалися з поточних, що є негативним чинником, що свідчить про нераціональну структуру балансу і про високий ризик втрати фінансової стійкості.

Таблиця 3.1 Аналіз динаміки і структури джерел капіталу ВАТ СЗКО «Молот»

Рисунок 3.2 - Структура капіталу ВАТ СЗКО «Молот»

Метою аналізу динаміки та структури позикових коштів є виявлення тенденції зміни окремих показників, що характеризують результати використання капіталу підприємства (визначення лінії тренду в динаміці). У таблиці 3.2 наведені дані балансу ВАТ СЗКО «Молот» за дев'ять кварталів за 2000 -2002 рік. Результати аналізу з метою наочності рекомендується оформляти графічно, що полегшує визначення лінії тренду.

Матеріали таблиці показують, що кредиторська заборгованість за векселями виданими зростає (темп приросту за квартал у середньому складає 31%), що свідчить, по-перше про гарну репутацію підприємства, по-друге, про визнання виданих векселів як ефективного розрахунково-платіжного засобу. Загальна сума за період зросла на 642,7 тис.грн. (На 51,1%). Це відбулося за рахунок зростання зобов'язань за отриманими авансами і за векселями виданими.

Таблиця 3.2 Динаміка зміни показників IV розділу пасиву балансу «Поточні зобов'язання»

Тис.грн.

73,6